Світ вибілений.
Він пахне крейдою, вапном і тиньком.
Туманом оповиті лани і переярки, гайки і лісосмуги.
З яруги, що поріс густими чагарями,вода сочиться в небо
Отут отак народжуються хмари.
Зійди з дороги, Білий Діде! Не напускай примари!По колу не води!
Іди сюди. Замри! Засни! Скорись моїй Небесній Силі!
Чарую владою. Позичена мені вона в світах далеких.
Про них у вас не мовлять і не мріють.
Скорись, засни у крейдяному колі!
В білилах ранку розчинись.
Колись стрічалися. Ти пам'ятаєш?
Ні? В глухій стіні є двері потайні.
У кожнім вході вихід є.
Стовосьмибитне шифрування не порятує,
якщо ти знаєш, що границь немає,
що простір скручений в осклеп
твоєю силою розправиться і сіткою впаде на час
і Гра почнеться знову.
І ріки потечуть по висушених руслах.
І потече Любов і запульсує в пучках.
Ходи сюди! Візьму на ручки і поцілую так,
як досі тебе ніхто не цілував.