Жила си єдна ладна дівка Таня і любила вна Вадіма, а він її ні***.
Но і приходе якось до мене і зачинає сі жаліти:
- Чуєш, Куба, біда! Вадік ня не любе. То я рішила си вени порізати.
В мене вочи квадратові на лоба, тай кажу тій мантелепі:
- Ідея файна, але хіба не тутка, бо затраскаєш ми всі стіни кровянков. Йди ліпше скоч з девєтого поверху,- я вивів її на балькон гуртожитку,- видиш, в долині чудові бетонні сходи. Як ті повезе і впадеш на них, то брикнеш на той світ зразу, бо поломиш си всі кості. Но, а як нє, і впадеш на асфальт, то троха ше пожиєш, але недовго. Дня три-штири сі помордуєш і вдінут на тебе деревлєний плащ. Тому старайся летіти так, жеби впасти навзнак, тоді більша імовірність зразу зашнурувати кєди. Але як ти бдеш в тій трумні виглєдала, вся забінтована, га?
Таня стояла навпроти, курила вже четвертий дзиґар і мовчки кліпала своїми чорівними очками. А я продовжував:
- Є, Танюха, купа варіантів, би піти з життє. Але саме головне, би то було красиво. От хочеш ти різати вени, нє? Но то йди надвір, але мусиш вся сі завинути в целофан, би не висмарувати лахи. Би їх потім мож було продати, а гроші витратити на твій похорон. А можеш сі повісити. Але то тиж недобре, бо будеш фист зле виглядати на знимці. І ше сі обсереш під час процесу. Полюбе. Тому...
- Доста!!!- зарепетувала коліжанка.
- Йой, шо верещиш, кубіто? Я тобі тіко добра бажаю. Бо як йти гет з того світу, то гонорово, нє?
- Вар'ят, курва! Жеби я си життє відбирала через отакихво йолопів? Та пішли ви в сраку обидва!!!
Таня блимнула очима, аж ми в моїх потемніло. Потім остро сі розвернула на обцасах, махнула фризуров і так смачно випнула своє дупско, шо в мене аж слюні потекли. І з, високо піднятим підборіддям попрямувала домів.