О одиночество... Нина Трало

Владимир Михайлов 2
оригинал здесь: https://www.stihi.ru/2018/12/16/9979


О самота… Хтось скаже: «Час блаженний…»
У ній душа до неба здійнялась:
вітри розмов не віють навіжені,
гроза в куточку спати уляглась.

Чому ж на мене тиснуть невблаганно:
вечірня тиша і ранковий сум,
весняний спів і осінь – жовта панна,
журливий спомин і манірність дум?

Перевод Владимира Михайлова

О одиночество... иль миг блаженный...
А в нём душа вся к небу поднялась:
Не дует ветер, как безумный,
Гроза спать в уголочек улеглась.

Что ж давят на меня так непреклонно
Тишь вечера и утра тяжкий сум*,
Напев весны и осень - жёлтой панной,
Воспоминаний грусть, манерность дум?

*сум - (укр.) -печаль, скорбь, уныние...