оригинал здесь:https://www.stihi.ru/2017/12/19/79
Я в осені стою
на березі самотнім,
ловлю печаль твою
у просторі холоднім.
А небо огорта
той дивний чар надії,
в якому самота
і тоне, і хміліє,
Кудись собі пливе
у висі хмар лататтям,
освічує пітьму
осіннім сном-багаттям.
Печаль твоя німа
гойдається листочком…
І забуття нема
й не вруняться росточки.
Перевод Владимира Михайлова
Я в осени стою,
На берегу пустынном.
Ловлю печаль твою,
Её почти не видно.
У неба есть родство.
В нём дивный миг надежды,
В котором волшебство
Волнует, как и прежде.
Сам по себе плывёт,
Он в облаках цветами,
Весь освещая путь
Осенними кострами.
Печаль твоя нема,
Качается листочком...
Нет забытья словам
И не взошли росточки.