Ти кажеш зовсім смерті не боїшься
Що жити без мети- це добре;
І кожен день нажаль для тебе:
Без барв вже не проходить?
А друга та твоя- дивная сторінка
Нам зовсім інше розказала,
Та признала, де на справді він живе:
Що їсть, що дійсно п’є.
У нічних своїх жахах,
Він стоїт, там твердо на ногах;
Як хомяк чи може як моряк...
А про день він взагалі не знає
Та енергію, як на очах:
Ось видно, що дарма втрачає,
І в кінці до дум і скарг своїх;
Геній всіх у черзі, вже тримає;
Та дійсно думи, змінює ось ті,
Про втраченні, усі життя свої...