Добре і вчасно згадалось.
Оці всі події: піратські захоплення заручників, поламка нового експресу на Бориспіль, зрадовиборолюби.
...
У нас біля Кловської.
...
Колись, вже декілька років тому точно, і точно після захоплення Криму, початку збройного протистояння, потрясання всіма можливими кулаками...
Дідусь. Дуже старий. Древній.
Там у нас будинок стоїть законсервований, біля нього була пуста лунка під дерево. А дерева не було, давно вже. І там автівки весь час паркували, у пилюці і частково на тротуарі. На Первомайського. Там вузько, і поворот ще на Печерський узвіз.
І ось він, цей доісторичний дідусь, посадив там деревце. Де він його взяв, невідомо. Навіть не деревце, лозинку маленьку. Але з листочками.
А може, і не він посадив, а просто йшов повз, а я назустріч.
...
Якщо ви не знаєте, може, то саджати квіти або дерева на місці, де кожного дня паркувались автівки, дуже важко. Земля там як камінь, її здорова людина не може вкопати, не те що слабша, як от діти, жінки, чи старі люди.
...
І ось ця лозинка похилена, - чи її хтось зламав, чи зігнув. У лунці. Лунка ніби й невелика, всього метр на метр, звичайна. Але та лозинка у ній стирчить така безпорадна і незахищена, хоч плач. Хоч, ламай, хоч, автівкою рівняй. Хоч мовчки повз пройди і не помічай краще.
Я йду, а дідусь ту лозинку вирівнює руками. І руки у нього тонкі, сухі такі руки. Як ця лозинка. І рухи такі повільні, невпевнені. І очі добрі-добрі...
І пляшечка з водою ніби у нього теж була. Для поливу.
...
І ось він бачить, що я помітила, як він за деревцем доглядає, - і засоромився. Такий древній-древній дідусь, а знітився, як дитина. Може, хотів останнє своє дерево виростити. На асфальті...
...
Там потім ту лунку плитою бетонною прикрили. Зараз щоп'ятниці базар, то добре плита лежить бетонна, бруд не розноситься.
А дерева ми посадили. Багацько дерев. На схилах. І у парках ще, і вздовж доріг.
Ходжу оце щодня повз свої 'клумби', лаюсь про себе 'дурна волонтерка', але навесні знову ж піду, нові квіти саджати. Бо інакше дуже важко жити, з такими спогадами...
...
Оце воно і є, справжнє життя.
...
Тобі в потилицю дихає вічність, а ти намагаєшся врятувати ще одну приречену лозину.
...