Мешкав у лісі Заєць, с прозвиськом- Хвалько. Мав хатинку, мав друзів, мав братів та сестер, а ще дуже полюбляв перед ними хвалитися різними своїми перемогами. Влітку їм було дуже добре, а в зимку -погано, бо їсти нічьогісенько не було. Бігали зайці зимою до села красти у селян овес, з льоха- качани капусти, буряк та смачну моркву. А ще полюблли вони жито та пшеницю із комори тягати.
Одного разу забіг він до селянського двору, а там його друзі, всі скупчились у кут і тихесенько сидять .
-Що трапилось ?- запитує Заяць друзів.
-Ой! Як же нам моторошно! На подвір'ї лютий пес гуляє, і нас біднесеньких лякає.
- А я його зовсім не боюсь! Бо в мене ні лапки, а лапищі. Ні зуби, а зубищи. Я з ним зараз поб'юсь.
-Ой, Зайка, не ходи! Того лютого не чипай, не дратуй, бо всім нам буде кінець.
-Я ничього не боюсь, бо мій кращій друг - дідусь, що мешкає у цій хаті. Він дасть по пиці своїй собаці.
-Ой, пухнастику , схаменися і силою не похваляйся. Краще сховайся разом з нами і сиди тихесенько, поки цей лохматий бусурман не замерзне і не пійде до себе у будку.
Не слухав Заяць своїх друзів, заскочив у хлів та й давай хрумкати буряки та капусту, що дідусь приготував для своїх поросят, козенят та цапа. Заєць їв так гучно, що його почув пес. Він тихесенько підкрався... і цап Зайця за хвіст. Завалав заяць. Почули його друзі, вискочили зі своєї схованки, та побігли в різні боки по подвір'ю. Пес від несподіванки, відпустив свою здобичу, та почав бігати то за одним, то за другим зайцем, поки не втомився. Правду люди кажуть, що за двума зайцями поженешся - ні одного не впіймаєшь, а тут їх так багато було. А зайці скористалися цією нагодою, та в ліс і чкурнули, під ялинкою сховались.
- Ну і як ти, Заяць- Хвалько, собаку переміг? Чи цілий твій хвіст?- питають вони невдаху.
-Ой, друзі мої! Я вдячний дуже вам. Я більше ніколи не буду хвалитись та брехати, а буду з вас приклад брати. Коли тихесенько та по-малесеньку, по крихточки біля села їжу збирати, то і клопіту не буду мати. А ще життя своє і ваше, під загрозу не буду підставляти.
Жовтень, 2006р.