Осяяння
Ранко Радович
Ймення, без нього все в’яне навколо,
Викарбуване на краплині останній,
Лижуть його вогняні кола,
Мов хижі звірі на полюванні…
А поза краплею – то достеменно!
Зла безбережжя все поглинає,
І на відрубі Вселенських Терезів
Бісів огидні шкіряться зграї…
Та ти святий свій обов’язок знаєш,
В небуть жбурнувши жахливі видіння,
І гіркоту мою в себе вбираєш.
Ніжністю серце вщерть не наповниш…
Сором і радість – по самі вінця!
Трапезо! райського саду повінь.
04.09.18
переклад з сербської українською мовою
Ангеліни Соломко