10-го числа ми побачилися втретє.
Закохалися ще сильніше.
А сьогодні посварилися. Мені санітарка закрила вікно, я написав Оннелі, вона мене обізвала симулянтом, я її прокляв, і в кінці написали одне одному, вдарившись сраками:
Вона:
- Іще раз повторити? Шукайте стару і розумну. Всіх благ.
Я:
- Шукайте молодого і здорового. А головне - з хатою. Бажано успішного бізнесмена.
* * *
Така тупість ці сварки...
Тепер будемо чекати, хто першим піде на перемир'я. Я не збираюся принижуватися усе життя: вона мене першою обізвала симулянтом, першою знов відштовхнула.
Як ми помирилися минулого разу? Здається, я закидав її листами. А! Спочатку я побачив фільм "Звернення". І не втримався, написав їй свій відгук. Це було 2-го числа.
Потім на ранок мені прийшов лист від Вікторії. Я написав про це Оннелі. Вона відреагувала на нього у стилі "Ви вільні, робіть що хочете". Я у відповідь підтримав тему у двох листах. Увечері у мене зламалася мультиварка, і я про це теж їй написав.
Потім 4-го числа наснився сон про мою несподівану смерть, і я вранці написав їй про нього. Потім ще один лист про трактовку сну. Потім дивився якийсьфільм, і там було про рак, іпро деякі його симптоми. Я поділився схожими симптомами. Потім про кролика. Потім почав сваритися з оточенням Савченко. Відіслав їй скриншоти. Усього 12 листів за 4-е число. Потім вона нарешті один з них прокоментувала. Я відповів.
Наступного дня вранці вона привітала мене з Днем народження. Я відповів.
Шостого числа наснився сон про дім. Я написав.
А сьомого до мене підселили пацієнтів, і почалася війна інтересів: мені душно, а їм холодно. Дев'ятого я не витримав, і написав Оннелі благання, щоби вона якнайскоріше приїхала до мене. І вона приїхала наступного ж дня.
Пацієнтів від мене відселили, але вікно продовжили закривати принципово. І Оннелі психонула: написала мені, що я нею маніпулюю. Я визвірився. І прокляв.
А тепер почуваюся морально і фізично втомленим. Ще не почали жити разом, а вже почалися сварки.
І ініціатор сварки - знову вона.
А я не буду нічого робити. Буду мовчати. Вона захотіла віддалитися від мене - хай віддаляється. Їй добре там? Скучить - сама повернеться. Чого один я лиш маю закидувати її листами? Їй так хочеться підкреслити, що вона до мене лише спускається... А мені, як беззахисному інвалідові, належить повзати коло її ніг, і просити про захист. Що це за захист, про який треба просити?... Якщо кохає-то мусить сама захищати, без усякого прохання. А вона мене навпаки принижує: "Ви симулюєте, маніпулюєте мною".
Я її прокляв за такі слова, і сказав,що Бог вирве її язик, а вона опиниться на моєму місці і вип'є чашу до дна.
Не хочу я за нею бігати. Якщо вона мене не цінує, а лише жаліє, спускається до мене зверхньою милістю, та ще й підозрює у нечесності - то всралися мені такі стосунки. Мабуть по собі судить. Терпіти отакі приниження усе життя - ні, я на таке не погоджувався. Я хочу почуватися коханим, і щоби мене цінували.
Думай, Тато. Як захищати мене. Якщо мене кохана дружина захищати не хоче - то мусиш Ти. Якщо вона мене не хоче цінувати і берегти - то будеш кохати Ти.
Жалко тільки, що Ти мені листів не пишеш. До сліз жалко.
Буду лягати спати. На добраніч.
18:58
Кар'ялонні