Чорна Моторола
В дітинстві, люде, я багато байок сі наслухав. Про червоний шалік, жовті ружі... І про Сину Руку тиж. Колись мо' розкажу, а наразі про Чорну Моторолу слухайте.
Значи такво. На білім світі жив си білий хлоп, і звали го Тихон. Ноги, руки, всьо, як має бути. Лиш єден ґандж* мав. З пуцьков в него була проблєма, бо та була гет чорна від самого народжинє. Його тато той цуд, як увидів, зразу атак серці дістав - три тижни пив з горя. А мама, як пеленки мінєла, мусіла вочи затуляти. Але прийшов дохтор і повів, жи з часом воно сі відмиє або сі зотре до білого. Най тіко підросте, то кубіти з тим чорним путалом порєдок зроб'єт. Але ніц з того, курва. Хто сі не брав, нич не виходило. Яка вже Стефка з Колінвального провулку язиката була, але навит вна не могла дати ради з тим, люде.
Но і ясно, жи він того фист сі встидав і від усіх ховав свого ф'юта.
Але ту прийшов до них в село мобільний оператор і встановив вишку. Життє зразу стало яскравішим. Купив си Тихон моторолу чорного коліру і зачєв нев по ріжних смс-чатах лазити. Познакомивсі там з кубітов і каже:
- Ідем до кіна, га?
...Но бо там де темно, там приємно, а згодом і мокро сі робе в декотрих місцях...
- Но то йдем, шо!,- відповіла та.
Прийшли, попкорнів набрали і води чорної - кока-кола сі називає.
Але як сіли на місця, то сі оказало, жи квитки їм на тринайцітий ряд дали. Кубіта в паніці, голова їй сі крутит, трєсе нев, як січкарньов. А ту ше світло вимкнули. Теееемінь, курррва. Але Тихон, твердий хлоп був, посадив ї коло себе та й каже:
- На, дівко, маєш чорівний патик. Возьми го в руку, моцно тримай і не бійсі нич. Тіко не рухайсі,- і запхав її руку собі в сподні.
А ту акурат рикляма сі скінчила і кіно сі зачєло. Тріллєр страшенний. Морди б'ют, людий на кавалки ріжут, юшка по стінах і калідорі ріками...
А вни двоє сидєт, трєсутсі від страху, шо молоток відбійний. Но і рука тої кубіти в споднях Тихонових тиж сі трєсе. Страх попкорном заїдают, кока-колов запивают. А вна з льодувки, зимна, курва, як той труп, шо на екрані.
Но то вни шораз то більше тримтєт. Волосє дибки, мурашки по шкірі, амплітуда сі збільшує. Так вни сі трєсли, аж Тихонови в споднях рррраз! і мокро стало. Дівка сі перелякала, помислила, жи то кров. Взєла запальнічку, присвітила, а тааааам:
- Люуууудонькі добрі!...
Курча ляґа!!! Яааак увиділа, шо то в неї в руці, зразу свідомість втратила. Но бо то таке вЕлике і чорне, як ніч на Банковій. Лежит, не дихає майже. А Тихон, заки та спала, чорну моторолу з маринарки* викєгнув, чорнов водов полив і їй в руку вклав.
Кубіта зразу сі опамітала та й го питаєсі:
- Шо то такє було - вЕлике і чорне?
А Тихін тіко сі всміхає і на моторолу показує. Та увиділа, шо то простий телєфон в неї в руці та й сі вспокоїла. Голівку свою лагідно на плече му положила та й вни вже спокійно то кіно сі додивили. Потім він ї домів провів та й на тім сі скінчило то рандкуванє*.
Потім Тихона до войска забрали, а дівчина на молокозавод сі встроїла.
Після армії пішов той хлоп по хліб, та й знову стрів ї. А вна го, як вздріла, на шию му сі повісила і шепоче:
- Йой, Тихоне, любий мій! Кіко чєсу я тя не виділа. Так'єм скучила за тобов шокапєц. Кажної ночи про твою моторолу згадувала'м,- смієсі,- бо за той рік багато тіліфонів виділа'м. Нокії, самсунґі всякі, але всьо їдно твоя найліпша.
Но то вни сі поженили і зразу трох дітий закалатали. Але моторолу не викінули. Потепер жиют щісливо і вже внуки їхні тим телєфоном сі бавлят.
*ґандж - брак, недолік
*рандкуванє, рандка - зустріч, здибанка
*маринарка - пінджяк