Камаз, ФедьО і цицкі
16+
Колєґа мій, Валєрик, на почєтку літа нараз кинув пити і курити. Недавно го стрічаю в компанії двох курвів, п'янім гуморі і з дзиґаром в писку:
- Шо сі стрєсло, друже? Не витримав'єс "лихої" долі?
- Та де, Куба! Як я сі лишів тих своїх приємних звичок, зачєли цуда сі робити. На спині ми крила повиростали, на голові - німп. Поки було тепло, то ніц ми не заважєло, а теперка - ані шєпку вдіти, ані светер! А докола осінь, зима на носі, курва! Пєрдолю я той зож, Куба!
Но то ми до бару - по піїсєть. А Валєрик, люде, знаменитий байкар. Єдно, жи сі матюкає фист, би'сте знали. То я вам переповім го бздуру мовою оригіналу, нє? Ніц вам не бде?
...Нам тодий зарплату по півроку не платили. Їду я на Одесу, дошки в шефа вкрав'єм та й ****ую. А перед Стрийом хлоп з камаза ня пинєє. Каже:
- Поможи ми, друже, не даю си ради, курва! Авто ми сі поломило. Диви, став'єм, набрав з тоїво кірниці води,- показує на занедбану хату,- долив в радіатор, а той татарин* сі не заводе.
То ми і то і тамто. І кривим стартєром і дьоргав я го. Аж кумулятор посадили. Ніц не виходе. Але то ж, курва, не якийсь там карбюратор, шо транзістор-хуїстор згорів? То, курва, дізєль, мусе сі завезти, нє? Ні***!
Каже він мені:
- Добре, дотєгни ня до міста, а я там когось видзвоню.
Доплентались ми, я погнав далі, а він сі лишив. Приїхав на місце, дошки продав, каси купа. Зразу колєґі звідкись сі взєли. Но то до ресторації і п'єм. Поварка там файна була. Цицкі, курва, дванайцітий розмір. Я ї, як нагнув, то вна ними підлогу повтирала. Фист файно сі грала.
- Ггггггг!!!
- Тохуйня. Слухай далі. За місіць їду знову з дошкАми і стрічаю того хлопа в Умані. Та й сі питаю:
- Як справи?
А він:
- Ти, курва, не повіриш!
Оказуєсі, жи го відбуксірували на базу. І шо вни з тим "чортом" тіко не робили! Мотор перебрали весь. Навит масло помінєли. Потім той викинули впізду і новий двигун поставили. Туда-сюда, ***блять! Вже і свяченов водов кропили. Незаводисі! Тодий снитсі му:
- Положи назад то, шо взєв.
То він си згадав, шо то відро з кірниці він на кузов закинув та й вно так до гаражу і приїхало. То камазіст зразу сі обудив, у власне авто сів, відро в баґажнік та й відвіз там, де взєв. Приїжжєє назад в гараж, в камаза залазе, тіко сі дотулив, бурк, курва, і той сі завів з півтика. А ти кажеш?
- Япппєрдолю!
- Але то тижхуйня! Я, Куба, аж теперка си згадав за ту хату. Мої баби сестра в тім селі перед Стрийом жила. І деколи ня там возили. О, і мені, як п'єть років було, то бабка мене на похорон єдної відьми взєла. Так про ню в селі казали. Вна акурат в тій хаті жила. То люде ї сі бояли навит після смерти. А ксьондз парастас в калідорі відправлєв, бо сі бояв в середину зайти. А я, хулі, малий, поміж ноги та й поповз сі дивити. Куууурва, уяви си - за вікном зима, завірюха, а відьма в труні лежит і по ній гадє лазит, жаби всякі і тритони. А на стриху шось сі товче, як стадо слонів, курва. Страх згадати, Куба, бігме. Но то священник службу відправив і ходу з хати, аж бігом, курва! Навит кадило забув. Ми ше, памітаю, наступного дня з пацанами по гриби пішли...
- Зимоооов????
- Ну а шо? Головне місця знати. Сніг порозкидав, кошик набрав і домів. О! То я тоді перший раз на свої вочи сліди сніжної людини увидів. Там його ФедьО називали. Єден слід десь з метр в довжину. І крок, курва, понад три метри дето. Йдем ми, я сі див'ю, сніг високо з дерев пострушуваний, а в далині, то цудо ****ує. Високий, курва, як двоповерхова хата десь. І рижий такий, аж пшеничнийблять.Тамка дотепер чудеса докола. Мало хто жиє, тіко пару старих бабів.
- Ну, добре, Валєрик, а шо з тов поварков?
- З яков? Ааааааааааааа, та я третю ходку з дошками, як робив, то колєґу зи собов взєв.
- І шо?
- То він з нев сі одружив потім! Я легкий на то діло. Купу кумплів так переженив.
*татарин - тут камаз, бо виготовляють їх в Набєрєжних Чєлнах, Татарстан.