Вночі наснився сон: ніби бачу перед собою старий 5-поверховий будинок чи трошки вище, він уже нежилий, оскільки призначений під знос. Я заходжу всередину нього, потрапляю одразу у велику простору залу (холл), там блукає якийсь чоловік у сірому костюмі - схоже, що менеджер з питань нерухомості, він займається описом наявного стану будівлі. Він не звертає на мене увагу.
Тут у мене за спиною чую - за правим плечем - голос Бога. Він у мене з любов'ю питає: "Поглянь, яка тут стеля. Ти таку хочеш висоту?" Я підіймаю голову, і в першу мить мені навіть очі пливуть, не можу сфокусувати погляд, щоби впіймати висоту стелі. Але коли очі адаптуються, то бачу: рівно два стандартних поверхи, тобто 5 метрів. Я кажу із захватом: "Так! Це саме те, що я хочу!" - і відчуваю що Він за моїм плечем усміхається.
Потім я виходжу з цього будинку - я бачу, що тут цілий квартал п'ятиповерхових будинків. Тато мені каже, що вони усі призначені під знос, незважаючи на те, що в них ще живуть люди. Але в жодному з них немає такого високого холла, як у тому першому домі. Він каже: "Їх треба зносити, оскільки вони вже відслужили своє, вони стоять вже по 50, а то і 70 років. Їх треба зносити усі". Я здогадуюся, що Він говорить про хрущівки.
На цьому сон закінчується.
На що я ще звернув увагу - так це на те, що сон був чорно-білим, або було настільки темно (сіро), що мені усе здавалося сіро-чорним. Чи був це вечір? Ніби так, а ніби і ні. Просто не було ніде видно сонця, усе навкруги було сірим, якимось неживим. Усе було схожим на руїни, хоча руїн не було, але атмосфера була така, як на руїнах.
Такий ось сон. Полистаю сонники. Хоча в принципі здогадуюся, що цей сон не стільки символічний, скільки реальний: бо дійсно, хрущівки будувалися як тимчасове житло. І тому у мене Тато питав про висоту стелі, яка мені подобається, щоби будинків з такою висотою стель відтепер будувалося більше, оскільки людей з клаустрофобією наразі дійсно багато, і вони усі потребують жити у просторих кімнатах з високими стелями. У тому теж Божий задум, щоби так було,оскільки Він хоче, аби люди розправляли плечі і дихали вільніше, щоби ще на Землі могли бодай трошки уявити, що таке Рай на Небі. А то фільмів жахів, які показують про Пекло -хоч греблю гати, а про Рай, яким можна було звабити людські розуми та серця - немає. Усюди лише утиск та залякування. В таких умовах не може народитися щирої любові до Бога, оскільки перед очима немає прикладів...
08.11.2018, 06:00