Я щойно згадав: мені сьогодні наснився мій дім: наснилося, що його будівництво уже почалося, що стіни уже возведені, усі поверхи уже є. Усе це ще голе: голі стіни, гола підлога, видно усі ці голі цеглини і сірий цемент, яким скріплено величезні цеглини. Вони були великі, схожі на ракушняк. І ще якісь бетонні вставки між ними по кутках, як ніби ці бетонні вставки скріплюють ці цеглини з ракушняку, щоби придати їм більшу стройність, якось так... І я блукаю цим будинком, відчуваю захват від того, що це відбувається реально, і в той же час хапаюся за голову: "Ой, скільки роботи! Це ж скільки ще шпаклювати треба!"...
Всередині цього будинку працюють робочі, вони носять відра зі шпакльовкою, шпаклюють стіни, вони всі зайняті, і не дуже звертають на мене увагу, бо зайняті роботою. А я між ними їжджу на своєму електровізку - на "Драгон Вертік" - і намагаюся їм не заважати, не плутатися під ногами, акуратно уступаю дорогу, і в той же час я пам'ятаю, що я хазяїн цього будинку, і тобто маю право тут бути присутнім як наглядач. Тому зазираю усюди, мені цікаво, і вивчаю, щоби все робилося на якість.
Одним словом, я був у захваті, мені страшенно усе подобалося, і в той же час наглядно побачив, що возвести стіни - це лише чверть роботи, бо найскладніше і наймарудніше лише тільки попереду: спершу шпакльовка стін, потім інкрустація, сантехніка, труби, вікна, і все таке... Усі працюють, а я наглядаю, і відчуваю великий захват, що все це уже відбувається насправді.
09:21, 06.11.2018
Кар'ялонні