Я щойно згадав, що мені снився сон про Віру.
Приснилося, ніби вона стоїть прямо переді мною, дуже близько, і тримає у руках якийсь великий і дорогий подарунок: велика коробка, а у ній щось дороге, але що саме - я точно не знаю, (або може не пам'ятаю). Пам'ятаю лише емоційну окраску сновидіння: що Віра таким чином просить моєї дружби, і хоче зі мною помиритися, залагодити непорозуміння, і просить пробачення... Тому підносить цей подарунок, який мені напевне сподобається, бо там щось, чого я дуже хотів.
Я був здивований і самою її появою переді мною так близько, і був здивований тим, що вона мені підносить подарунок... І не просто подарунок, не сувенір якийсь там копійчаний, а щось дійсно дороге...
А я стояв перед нею, і мені було водночас приємно усе це, і в той же час почувався трошки розгублено від самого факту несподаваного подарунку, від факту несподіваного подарунку саме від Віри, і від факту того, що Віра дійсно хоче зі мною дружити...
"Приймати чи не приймати подарунок?" - спитав я у Тата уві сні. Бо я мав сумніви щодо її щирості, і тому би не хотілося напоротися на такий подарунок, про прийняття якого мені доведеться пожалкувати, бо це ж може усього лише підлий підкуп, взятка, з ціллю підкупити мене таким чином... Але Тато відповів: "Приймати. Ні, це не взятка з ціллю підкупити, бо знає, що ти непідкупний. Але це єдиний спосіб, щоби зробити крок до перемир'я та дружби з тобою. Бо іншого способу подружитися з тобою ти би не прийняв, оскільки усі її слова сприйняв би як пусті і прогнав би її в шию мітлою. Тому вона і мусила вкласти майже усі свої гроші у цей подарунок, щоби показати тобі, що ти для неї маєш цінність".
Я стояв, слухав Його відповідь у моїй голові, дивився наВіру іцей подарунок, який вона терплячетримала перед собою, - був здивований, що Віра дійсно виявилася кращою, аніж я про неї думав раніше. Звісно, вона сама дала мені привід думати про неї погано, тому вона і просить мого пробачення... Бо хоче зі мною дружити. І вона рада, що познайомилася зі мною, що взнала про моє існування. Хай і у незвичний спосіб усе склалося, і не гладко - але, побачивши мій характер і усвідомивши мою натуру - побачила у мені Особистість.
"І лист твій вона Надії передала", - сказав Тато. "Прочитала, їй стало стидно, і вона його Надії потім передала".
І на цьому я прокинувся.
13:22, 28.10.2018