П’єса для лялькового театру.
Діючі особи та виконавці:
СОВА Вчителька. Говорить стримано, кожне
слово виважене.
ВОВК - Вовчик Сіромашко. Учень, не може всидіти на одному
місці, весь урок вовтузиться.
ВЕДМІДЬ – Михась Косолапенко. Учень, спокійний, поміркований.
КРОКОДИЛ – Крока Зубко. Учень, чемний, меткий.
ЗАЄЦЬ – Зайко Довговушко. Учень, боязкий, любить вихвалятися.
ЛИСИЦЯ – Лиса Хитромудра. Учениця, тиха, хитра.
МОЙСЕЙ Пророк.
ДВА ЧОЛОВІКИ Ангели в блискучих шатах.
ДВІ ЖІНКИ Магдалина та Марія.
ІЗРАЇЛЬТЯНИ Бідні люди, які хочуть вийти з Єгипту.
ЙОСИП чоловік добрий
1
Сцена перша.
В лісовій школі.
Дія відбувається на просторій галявині в лісовій школі тітоньки Сови. Починають збиратися учні, вітаються. Першим прийшов ведмедик Михась Косолапенко і зайняв своє звичне місце. Потім з’явився зелений крокодильчик Крока Зубко та лисичка Лиса Хитромудра. Після них на галявину вискочив, наче втікав від когось, заєць Зайко Довговушко та й присів мерщій поряд з ведмедиком. За ним, ламаючи густі кущі,
з голосним криком: «Ну заєць!..» на галявину вискакує вовк Сіромашко Вовчик. Зиркає очима в різні боки, наче когось шукає, та коли помічає зайчика поруч з ведмедиком, здувається, ніби проколена повітряна кулька.
ВЕДМІДЬ: «Ти що, Вовчику, з мультику вискочив?»
ВОВК: «Вибачте, будь ласка». Сідає поруч з лисичкою.
Учні тихенько перешіптуються один з одним, та коли з’являється шановна тітонька Сова, розмови вмить вщухають.
СОВА: «Доброго дня. Сідайте, а зараз перед початком занять кожен в короткій молитві звернеться до Бога.
Першим підіймається зайчик.
ЗАЙЧИК: «Напусти, Боже, сміливості!»
Зайчик продовжує стояти. Наступною підіймається Лисичка.
ЛИСИЧКА: «Дай, Боже, все знати, та не все робити!»
Один за одним підіймаються всі учні лісової школи.
2
ВОВК: «Боже, поможи, отут і положи!» Вказує на місце якнайдалі від лисички.
ВЕДМІДЬ: «Боже, дай добре, та не довго ждати!»
КРОКОДИЛ: «Пошли, Господи, з неба, чого кому треба!»
СОВА: «Пошли їм, Боже, чого вони в Бога бажають та благослови наші заняття». (після невеличкої паузи) «Сідайте».
Всі учні сідають на свої місця, лише Вовчик то сяде, то трохи підійметься, наче щось йому муляє.
СОВА: «Хто нагадає, яким було домашнє завдання?»
ЗАЙЧИК підіймає лапку й високо підстрибує, щоб його побачили.
СОВА «Я все бачу, Зайко Довговушко, та спершу опануй себе, будь стриманим, а відповість нам Лиса Хитромудра. Прошу.»
ЗАЙЧИК присоромлений сідає й заспокоюється.
ЛИСИЧКА «Треба було дізнатися про найважливіше свято на Землі. Це - свято Пасхи. Про нього багато написано в особливій книзі. Матуся й татусь читають цю книгу разом, а ще лише до цього свята матуся готує дуже смачні страви.
ВОВК підскакує й насмішкувато викрикує: «То певно кулінарна книга!»
ЛИСИЧКА засмучено: «Ні, ні ні! Та я забула назву книги».
СОВА «Чемність пасує навіть нашому Вовчику Сіромашку».
ВОВК присоромлено сів.
СОВА «Та книга, яку читають батьки Лиси, і, яка є в багатьох сім’ях, називається Біблія. Давайте всі разом голосно повторимо назву книги, щоб назавжди запам’ятати».
3
Всі тричі разом з глядачами голосно повторюють: «Біблія, біблія, біблія!»
ЛИСИЧКА сідає на своє місце.
КРОКОДИЛ підіймає лапку.
CОВА: « Будь ласка, Крока Зубко».
КРОКОДИЛ: «В біблії я читав про найпершу Пасху, яку їли ізраїльтяни в древньому Єгипті і, яку Господь заповідав їм святкувати щорічно в один той самий місяць і день, та передавати цей Божий наказ із покоління в покоління.»
СОВА: « Продовжуй, будь ласка, ми тебе уважно слухаємо».
Сцена друга
Події відбуваються в Єгипті, в поселенні знедолених ізраїльтян.
Люди плачуть і молять Господа, щоб врятував їх, бо єгиптяни надто жорстоко з ними поводяться. Чути жіночий плач та чоловічі голоси:
Вислухай, о Господи, мою молитву, почуй голос мого благання.
У день моєї скрути до тебе я взиваю!
Господи, Боже мого спасіння, я вдень кличу і вночі перед тобою
скаржусь! Приклони твоє вухо до мого благання!
4
О, Боже! Рятуй мене! О, Господи! Мені на допомогу поспішися!
Господи, Боже мій, до тебе прибігаю; спаси мене від усіх
гонителів моїх і рятуй мене, щоб не вхопив хтось із них, мов
лев, душу мою, щоб не роздер так, що й нікому було б
порятувати.
Приклони, Господи, твоє вухо, обізвись до мене, бо я
нужденний і вбогий. Змилуйся надо мною, Господи, бо я ввесь
час до тебе кличу!
Господь, почуй мою молитву, моє благання нехай до тебе
ввійде. Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути.
Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю.
ГОЛОС КРОКОДИЛА: «Господь почув плач і молитви скривдженого народу і послав їм праведного мужа Мойсея. Кілька разів ходив Мойсей до фараона і просив відпустити божий народ в пустиню, щоб помолитися Господу, але фараон не відпускав - боявся, що втечуть. Хто ж тоді працюватиме на будівництві та в полі?
Дев’ять кар насилав Господь на Єгипет, однак фараон затявся на своєму і не відпускав народ. Тоді Господь дав особливий наказ Мойсею
5
і наслав на Єгипет найстрашнішу десяту кару.
Скликав Мойсей всіх старших Ізраїлю і промовив до них, як наказав йому Господь.
МОЙСЕЙ: «Ідіть і підшукайте собі ягня для родин ваших. Заколіть пасху. Візьміть по в’язаночці іссопу, і вмочіть у кров, що в мисці, та й доторкніться наддвірку і обох одвірків кров’ю з миски; і ніхто з вас нехай не виходить за хатні двері до ранку. Ходитиме Господь побивати єгиптян, і побачить кров на наддвірку та одвірках, то пройде мимо і не попустить губителеві ввійти в ваші хати, щоб побивати вас. Спечіть ягня і з’їжте його з гіркими травами, а самі повинні бути взутими, вдягненими, підперезаними та ще й з костурами в руках. Їжте похапцем, то пасха Господня».
ГОЛОС КРОКОДИЛА: « Ізраїльський народ зробив так, як наказав їм Мойсей. А вранці по всьому Єгипту стояв плач і лились сльози, навіть в палаці фараона гірко оплакували померлого сина фараона. Після цього єгипетський фараон відпустив ізраїльський народ разом з жінками та дітьми, вівцями та козами, разом з усім їхнім майном в пустиню помолитися своєму Богу. Так з Божою допомогою єврейський народ назавжди вийшов з Єгипту».
( В цей час на сцені ізраїльтяни промазують кров’ю з миски наддвірки і одвірки в своїх домівках, зачиняють за собою двері. Якийсь час де-не-де в віконцях видніється мерехтливе світло від свічки, потім темна ніч огортає все навколо. З першими променями сонця чути сумне голосіння в тій стороні, де мешкають єгиптяни.
Ізраїльтяни разом зі своїм скарбом ідуть в пустелю. Сміються діти, гомонять дорослі, весело видзвонюють дзоники на шиях кіз, бекають вівці).
6
Сцена третя.
В школі тітоньки Сови.
ВЕДМІДЬ: «Чому ж ізраїльтяни пішли в Єгипет, якщо там було так погано? Чому Господь дозволив їм туди йти?»
СОВА: «В скрутні часи, коли виникла загроза Ізраїлю від чужинців, вони через пророка звернулися до Господа. Господь порадив їм нікуди не йти, не залишати своєї землі, однак ізраїльський народ, на жаль, порадою не скористався».
ЛИСИЧКА: «То чому ж вони не послухали?»
СОВА: « Давайте запитаємо у Вовчика, чому він не послухав свого тата, не пішов стежкою, але побіг навростець через реп’яхи. Ось тепер і не може спокійно всидіти на реп’яхах, бо муляють».
ВОВК: (підіймається) « Вирішив, що так буде швидше і краще, тому й побіг навпростець, але ж я не знав, що там ростуть реп’яхи».
ВЕДМІДЬ: «Батьків треба слухати, навіть коли ми не розуміємо, чому вони вимагають від нас робити саме так, а не інакше».
СОВА: «Неодмінно! Покірливі та слухняні мають ласку в очах Божих. А що хоче додати Зайко Довговушко?
ЗАЙЧИК: ( довгий час тримає підняту лапку, неквапно підіймається, коли чує своє ім’я) «Я також читав в біблії про свято і називають це свято ще Воскресіння Господнє. Через кілька сотень років після виходу ізраїльтян з Єгипту, щоб врятувати людство від гріхів і дати
7
їм життя вічне, послав Господь на Землю свого Сина єдинородного
Ісуса. Народився і виріс Ісус в бідній сім’ї.
Сцена четверта.
В Єрусалимі
ГОЛОС ЗАЙЧИК: « Багато дивних чудес зробив Ісус: воскрешав мертвих, трьома хлібами нагодував п’ять тисяч чоловік, спиняв разбурхані хвилі морські, ходив по, воді як по суші і ще багато-багато чудес явив своїм учням і простим людям, навчав їх любити не тільки один одного, а й ворогів своїх, нікому не завдавати шкоди і прощати тих, хто тебе образив. Книжники та фарисеї переслідували Ісуса. Їм не подобались проповіді Ісуса в синагогах та храмах, бо все, що робив Ісус, вони зробити не могли.
Нарешті прийшов час, коли Ісус мусив виконати те найважливіше завдання, заради якого Бог-Отець послав його на Землю: Він був
8
виданий за наші гріхи й пролив невинну кров.
Чоловік на ім’я Йосип, радник, людина добра й праведна, з дозволу начальника зняв тіло Ісуса з хреста, обгорнув його в полотно і поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
(Йосип заносить загорнуте в полотно тіло у гробницю, виходить з гробниці, а вартові закривають вхід до гробниці величезним каменем. Лунає сумна протяжна мелодія скрипки або пісня типу: «Грустны, тягостны минуты...Перед нами тленный прах. Очи ясные сомкнуты, холод смерти на устах. «Ты земля, и в землю снова отойдеш, о человек!» И свершается то слово над людьми из века в век»).
ГОЛОС ЗАЙЧИКА: «А першого дня тижня, рано-вранці до гробниці прийшли дві жінки. Вони принесли пахощі та миро, що їх приготували, але побачили камінь відкочений від гробниці.»
До гробниці підходять Магдалина та Марія.
МАГДАЛИНА: «Де ж поділося тіло Ісуса?»
МАРІЯ: «Що ж робити? Де шукати Його?»
9
(Жінки нахилились, побачили в гробниці тільки пов’язки, розгублені).
З’являються два чоловіки в блискучих шатах. Жінки налякалися і схилилися до землі.
ЧОЛОВІКИ: « Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес!..Пригадайте, як промовляв до вас, коли ще був у Галілеї, кажучи: «Син чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути».
ГОЛОС ЗАЙЧИКА: « Жінки побігли й оповіли все те одинадцятьом учням Ісуса та всім іншим».
Звучить пісня: « Он жив! Он жив! Собой Он смерть попрал. Он жив! Он жив! Господь всех сил восстал. Он жив! Он жив! Сияньем окружен, ведет нас к вечной жизни Он».
Сцена п’ята
В школі тітоньки Сови
10
СОВА: «Дякую. Ти добре підготувався, Зайко. З усього, що ми почули
сьогодні, зробимо важливий висновок: кров ягнятка, якою були
помащені наддвірки й одвірки дверей врятувала від Ангела Смерті ті сім’ї ізраїльтян, котрі повірили словам Мойсея, а кров Ісуса, хто вірить у Його смерть та дивовижне воскресіння, дає життя вічне. І тому свято Пасхи має ще одну назву - свято Воскресіння Христова. Люди в цей день вітаються особливим вітанням, говорячи один одному: «Христос воскрес!» - і чують у відповідь: «Воістину воскрес!»
На цьому сьогоднішнє заняття закінчено. Подякуємо Господу: «Милостивий Господь! Щиро дякуємо Тобі за те, що допоміг так багато дізнатися про свято Пасхи та Воскресіння Господнього. Амінь.
( Всі повторюють: «Амінь»).
Іванна Бєлушко 2012.
11