За казкою «Смалений заєць»
Діючі особи: Зайченя
Зайчиха – мама
Заєць – тато
Вовк
Казкар
Казкар: Добре дитині, бо батьки її змалечку навчають, добре й
дорослій людині, бо її Мінздрав попереджає, а як бути тим
лісовим звірятам, котрі маленькими батьків не слухали, а
дорослими їх ніхто не застерігає, бо Мінздрав для звірів не
працює! Що ж тоді буває? Давайте подивимось разом. (Йде за
лаштунки)
Зайченя: (вискакує на галявину і знаходить там недопалок) О! Це
що морквина? Чудернацька якась і на моркву зовсім не схожа…
Може спробувати? (тягне недопалок до рота). Яка гидота!
Хіба це можна їсти? Тоді що з цим робити? Кха! Кха! Кха! Надихався.
Здається, зда-єть-ся по-чи-на-ю ро-зу-мі-ти! Он як сосни
танцюють! То направо хиляться, то наліво, а це вже навколо мене
кружляють! Оце так! Піду під тим кущем вмощуся зручніше
та помилуюсь цим дивовижним танком. (Кволо йде хитаючись).
1
Вовк (виходить з лісу) Гарна галявина. А там хто? О, здається
заєць під кущем розлігся наче якась пані на морськім пісочку!
(далі розмірковує) Я вже поснідав, їсти не хочу,
але зарядку забув зробити, і фізичну форму треба
підтримувати, тож чи не поганяти мені зайця? (голосно гукає)
Гей! Довговухий! Ти бува не захворів? Чекай! Зараз прийду,
вилікую! Я гарні ліки для вашого брата маю - відразу всі болі
знімають!
Заєць (швидко підхоплюється) Вовк! Вовк! Це ж його голос!
(намагається бігти) Ой матінко! Що зі мною трапилось? Ноги
мов ватяні, не слухаються, очі до купи не зведу! А вовк,
вовк, вже поруч дихає, ой, ой, ой! Пропаду! (стрибає то в
один бік, то в інший і раптом головою об пеньок хрясь!
Падає).
Казкар В очах зайчати зірки замерехтіли і скотився бідолага в чиюсь
нірку під пеньком та й пролежав там майже до вечора.
Вовк Дива! Заєць був і зайця нема, просто чорна магія! (чухає
потилицю) А я навіть розім’ятись не встиг, то ж піду в
іншому місці пригод пошукаю. (іде й бурмоче) Магія. Чорна
магія. Це ж треба таке! Неймовірно!
Казкар (голос) Пізно ввечері зайчик прийшов додому.
2
Мама Синку! Де це ти був? Від тебе так тютюном смердить! Кинь
смалити, любий! Ніколи не роби цього, бо то зло велике
проти самого себе чиниш! Це гріх! (заклопотано) Щось
заговорилась я, піду вечерю готувати. (виходить).
Тато (сварить) Кинь смалити, сину! Хочеш жити - кинь смалити!
Тютюн забирає силу. Твої прудкі ноги стануть повільними і ти
можеш стати легкою здобиччю для лисиці, вовка чи собаки.
Казкар (голос) Мовчить зайченя, не розповідає татусеві про те, що
сьогодні це мало не трапилось.
Тато (засмучемо продовжує) Твої міцні зуби стануть крихкими й
дуплистими. Ти не зможеш з’їсти морквину, ослабнеш і, знову
ж таки, станеш легкою здобиччю для тих, хто на тебе
полюватиме. Ходімо вечеряти.
Казкар (голос) Всі зайченята роблять помилки, бо вони ще малі і не
мають досвіду, але одні дослухаються до порад батьків, а інші
-зростають неслухами, допоки непослух доведе їх до
прикрощів.
(в цей час зайчик ходить лісом і збирає недопалки)
Зайчик Ось який гарний недопалок! Сховаюсь он під тим стіжком,
щоб лисицю бачити, коли наближатиметься, а самому
залишатись непомітним.
3
Казкар Затишно вмостився зайчик в сіні, але впала малесенька
жаринка і сінце загорілося.
Зайчик Щось жаркувато стало. Ой! Ой-йой-йой! Горить моя шубка!
Допоможіть! Допоможіть! До-по-мо-жіть!
(біжить-петляє і просить про допомогу)
Казкар (виходить до глядачів) Заєць - таки зумів зарадити собі, однак
шубка була обсмалена і вуса обгоріли. Ось так з’явився в лісі
смалений заєць. Всі матусі потім своїм дітям про нього
розповідали, щоб дітки на чужих помилках вчились, а на
власному лобі ґуль не набивали.
Бережіть і ви свої голови! Нехай вам ця казка пересторогою
буде!
Завіса.
Іванна Бєлушко.
4