Яблука

               

Діючі  особи:  дівчинка  Женя
                лікар
                медсестра
                хлопчик  Вася
                дівчинка  Галя
                дівчинка  Настуся
                дядько  Іван
                Совість
                Жадібність
                Голос
                автор.

   В  приймальному  відділі  міської  дитячої  лікарні  знаходиться  лікар.
  Входить  дядько  Іван  і  вводить  за  собою  дівчинку  Женю.

Дядько Іван   Доброго  вам  дня.  Ось  хору  привіз (підводить  Женю 
                до  лікаря)
Лікар             Ви  хто?  Звідки  приїхали?
Дядько Іван   Я  дядько  Йван,  тільки  я  не  її  дядько.  Дівчинку  наказала 
                1
                привезти  наша  сільська  лікарка  і  дукумент  ось  передала.
                (віддає  папери  лікареві)
Лікар               Чому  ніхто  з  рідних  не  приїхав?
Дядько Іван   (знизує  плечима)  Та  хіба  я  знаю?  (відвертається  і  говорить
                в  сторону)  Приїхала  б  її  стара  бабця,  то  мо  ще  малу   й 
                додому  відправили,  бо  ви  міські,  а  ми  з  села, еге  ж. Зі
                мною  назад  не  відішлете  -  не візьму.  Я  посильний!    
                ( повертає  голову  до  лікаря)  Ну  то  я  піду,  в  мене  ще
                справи  в  місті.  (  Виходить).
Лікар      (прослуховує  хвору  дівчинку,  міряє  температуру)  Як  можна  було 
                таку  хвору  дитину  без  нагляду  з  дядьком  на  возі  відправляти?
                Якщо  в  дорозі  не  померла,  то  нема  гарантії,  що  це  не  станеться 
                в  лікарні.
Женя       Це,  напевно,  про  мене,  лікар  говорить.  Мені  так  важко  стояти, 
                оце  б  навіть  на  підлогу  лягла. ( дивиться  на  підлогу).  Бач  яка 
                чиста,  покрашена.  Але  на  підлогу  лягати  не  можна,  не  можна,
                не  можна! (наказує  сама  собі).
Голос         Не  бійся!  Я  з  тобою!
Женя          Хто  це  говорить?  (дивиться  на  лікаря,  лікар  схилився  і  щось
                пише,  на  дівчинку  не  звертає  уваги).  Ні,  це  не  лікар.  Голос
                он  який  лагідний,  так  хороше  зі  мною  ніхто  не  говорив.
                2
                Мені  ж  це  не  примарилось?  Я  стою,  лікар  сидить,  підлога 
                червона,  голова  не  паморочиться.  І  мені  зовсім  не 
                боязно,  але  після  цих  слів  стало  так  затишно.
Лікар          Ходім,  Женю,  в  палату.   (виходять).

                ПАЛАТА

До  Жені  підходить  медсестра  зі  шпріцем.
Медсестра     Женю,  зробимо  укольчик  і  тобі  зразу  стане  легше.
                Голочка  маленька,  не  буде  боляче,  давай  сідничку,  ну  ж  бо!
Женя           (репетує)  Не  хочу!   Не  буду!  Не  буду!  (Медсестра  швидко 
                виходить.  Дівчинка  заспокоїлась.  Розмірковує.)
                Чого  це  я  розкричалась?  Укольчиків  я  і  в  садочку  не 
                боялась...(пауза)  Ага!  Мені  соромно  показувати  сідничку 
                Тому,  Хто  до  мене  нещодавно  так  хороше  говорив, я  Його
                не  бачу,  але  ж  Він  сказав,  що  Я  з  тобою!
             (Входять  лікар  і  медсестра)
Лікар              Женю,  ти  погодишся,  якщо  укольчик  ми  зробимо  в  ніжку?
                Це  буде  трішки  боляче.
Женя                В  ніжку  я  згодна,  потерплю.
Автор               Наступного  дня  в  палаті  Жені.
                3
Медсестра        Женю,  тобі  ось  бабуся  яблука  принесла.(Віддає і  виходить)
Женя                Дякую!  (бере  одне,  їсть,  а  решту  ховає)  Яке  ж  смачне!
                Ці  нехай  в  тумбочці  полежуть.
                (Знову  входить  медсестра)
Медсестра          До  тебе  відвідувачі  з  сусідніх палат   прийшли.  Приймай 
                гостей.  А  ви  проходьте,  проходьте,  не  бійтесь. ( входять 
                дві  дівчинки  й  хлопчик,  вітаються.  Медсестра  виходить).
Гості                Доброго  дня,  Женю! (говорять  разом)
Женя                Доброго  дня.
Вася                Мене  звати  Вася,  я приніс  цукерку,  щоб  ти  швидше
                одужала  (віддає  цукерку  Жені).
Настуся                Я  -  Настуся,  прийшла  тебе  провідати  і  пригостити 
                печивом  (віддає  печиво  Жені).
Галя                А  я  -  Галинка,  хочу  пригостити  тебе пряничком  (віддає
                пряничок  Жені).  Одужуй!
Женя                Дякую  вам  за  гостинці!
Вася                Ми  вже  підемо,
Галя                Одужуй  швидше!
Настуся                Ми  ще  до  тебе  прийдемо,  одужуй! 
Женя                До  побачення!
                (  Гості  виходять)
                4
Женя               (їсть)  Яке  все  смачне!  А  цукерка  така  солодка!  Добре,  що 
                до  мене  гості  завітали!  (потім  дістає  яблуко,  їсть  яблуко)
                ( З’являється  Совість  вся  в  білому)
Совість              Женю!  Я  твоя  Совість.  Мене  засмутило те,  що  ти  не 
                почастувала  своїх  гостей,  хоча  й  мала  яблука  в  тумбочці.
                (Совість  виходить.  З’являється  Жадібність,  в  зеленому)
Жадібність         (весело)   Привіт!  Я  прийшла,  щоб  підтримати  тебе,  бо 
                знаю,  що  після  слів  тієї  панночки,  яка  з  тобою  наразі 
                говорила,  завжди  псується  настрій.  Зі  мною  не пропадеш!
Женя                Ти  хто?
Жадібність            Мене  звати  Жадібність,  а  для  друзів  я  просто  Жад.  І  я 
                завжди  з  тобою.  Хіба  ж  можна  за  маленьке  печиво,  чи 
                крихітну  цукерочку,  віддавати  кожному  по  великому 
                яблуку?  Що  ж  тоді  самій  залишиться?  Ми  зіб’ємо 
                панночку  Совість  з  пантелику,  щоб  вона  навіть  підстав 
                не  мала  дорікати.
Женя                Ти  вважаєш,  що  можна  якось  схитрувати?
Жадібність             Атож!  Гості  приходять  по  обіді,  тож  з’їж  свої  яблука  до 
                обіду,  а  після  обіду  тобі  нічим  буде  пригощати!
Женя                Думаєш  так  буде  добре?
Жадібність              Ми  змусимо  Совість  мовчати.
                5
Женя                Маєш  рацію!  Віддати  велике  яблуко  за  малесеньке
                печиво  -  це  не  рівний  обмін.  Ось  якби  в  мене 
                були  печиво  чи  цукерки,  тоді  б  і  я  пригостила!
 Автор                Женя  старанно  з’їдала  свої  яблука  до  обіду,  а  після
                обіду,  коли  її  провідували  маленькі  гості,  вона  дякувала
                за  гостинці, але  сама нікого  не  частувала,  бо  в  тумбочці
                було  порожньо.  І  дорікань  Совісті  Женя  не  чула, 
                Совість  мовчала.  Та  одного  дня  бабуся  до  лікарні  не 
                приїхала  і  яблук  не  було,  але  хтось  передав  Жені 
                великий  пакет  найсмачнішого  печива.
Медсестра            (входить)  Женю!  Ось  тобі  печиво  передали,  візьми,  будь
                ласка.
Женя                Дякую. (радісно)  Ось  тепер  я  пригощу  всіх,  хто  до  мене 
                прийде.  Всім  вистачить  і  навіть  не  по  одному! 
                (медсестра  виходить).
Автор                Даремно  Женя  чекала  того  дня  гостей,  до  неї  так  ніхто 
                й  не  прийшов.  Дівчинка  так  і  не  дізналась,  чи  вони 
                образились,  чи  вже  одужали  й  поїхали  кожен  до 
                свого  дому.
Женя                (сумно  й  пригнічено)  Ось  і  печиво  маю,  та  пригощати 
                нікого.  Хай  яку  б  там  хитрість  Жадібність  не  придумала,
                6
                та  мені  соромно  перед  Васею,  Галею  та  Настусею.
Автор                Ви  вже  здогадались,  Хто  врятував  дівчинці  життя  і 
                Хто  лагідно,  з  любов’ю  показав  Жені,  що  робити  добре,
                а  чого  не  слід.  Слава  нашому  Господеві!



                Іванна   Бєлушко                2012