Пригоди кеш

               


     Дівчинці  на  день  народження  подарували  жовтого  хвилястого 
папугу  Кешу.  Радості  не  було  меж!
     Двері  кліточки,  в  яку  помістили  папугу,  майже  не  зачиняли  і 
той  літав  по квартирі,  обідав  разом  з  усіма,  збираючи  кришки  хліба.
  Кеша  вивчив  чимало  слів,  любив  сідати  на  плече  і  жебоніти  щось 
на  вушко  то  на  пташиній  мові,  то  на  людській.
     Влітку  дівчинка  була  в  дитячому  таборі,  а  Кеша  залишався  вдома.
   Чекаючи  повернення  донечки,  матуся  затіяла  невеличке  прання,  коли  ж 
виносила  білизну  на  балкон,  підняла  очі  на  шафу.  Кеша  спокійно  сидів  у 
кліточці  на  жердинці.  Ніщо  не  віщувало  біди.  Матуся  вийшла  на 
балкон,  а через  лічені  секунди  папужка  випурхнув  у  прочинені  двері.
 Не  затримуючись  на  балконі,  Кеша  майнув  на  волю.  Матуся  так 
розхвилювалась,  що  мало  не  зомліла,  але  татусь  до  вечора  був  на 
роботі  -  допомоги  годі  було  й  чекати,  тож  опанувала  себе. 
Папужка  залетів  на  балкон  сусідів,  що  мешкали  поверхом  вище,  не
 довго  роздивлявся  і  помандрував  далі.
     Стояли  по-осінньому  холодні  дні,  небо  плакало  і  матуся  плакала  та
  просила  Господа  про  допомогу.  Вона  розраховувала  походити  навколо 
                1
будинку,  покликати  пташку,  наче  кицьку,  а  пташина  прилетить  та  й 
сяде  їй  на  плече.  Мама  любила  фантазувати,  однак  папуга  про  це 
нічого  не  знав  і  на  плече,  звісно,  не  сів...
     Дівчинка  кілька  днів  ходила  засмучена,  коли  не  зустріла  свого 
улюбленця  вдома.
     Пройшло  два  тижні,  сім’я  змирилася  з  втратою.  Та  одного  дня  на
вулиці   дівчинка  почула  голосок  Кеші.  Разом  з  мамою  почали 
видивлятись  яскраво-жовту  пляму  серед  густого  листя  липи.  Наче 
відчуваючи,  що  його  шукають,  Кеша  знову  почав  голосно  виспівувати...в 
будинку  на  протилежному  боці  вулиці.  На  балконі  третього  поверху  під 
сіткою,  накинутою  на  ніжки  перевернутого  стільця,  метушилась  жовта 
пташка. 
     Ввечері  подзвонили  в  двері  квартири,  на  балконі  якої  помітили 
свого  улюбленця .  Дівчинка  повідомила  господині  всі  прикмети  Кеші:  синя
 пір’їнка  на  шийці  справа,  сіренькі  з  тоненькими  білими  смужечками 
крильця  ще  й  на  голівці  біленька  пір’їнка.  За  зовнішнім  описом 
пташка  була  схожа  на  Кешу,  але  потрапила  сюди  лише  два  дні  тому... 
Господар  квартири  завітав  до  своїх  знайомих,  що  мешкали  за  кілька
  кварталів,  а  ті  запропонували  йому  взяти  з  собою  пташку,  яка 
залетіла  до  них  через  відчинену  кватирку.  Чоловік  спочатку  відмовлявся,
  та  коли  та  сіла  йому  на  плече  й  почала  говорити  на вушко,
                2
вирішив  взяти.  Кліточки  вдома  не  було, тому  тимчасове  помешкання
організували  з  перевернутого  стільчика  і  накинутої  на його ніжки  сітки.
 Історія  Кеші вразила  обидві  родини  і подарувала  дівчинці  неймовірну радість.
     Вдома  Кеша  багато  чого  розповів  про  свою  мандрівку.  В  холодні 
дощові  дні,  перебуваючи  на  вулиці,  вивчив  мову  горобців  та  ворон, 
застудився.  Він  кашляв,  цвірінькав,  мов  горобець,  каркав,  наче  ворона  й 
називав  себе  Петрушей  -  певно  таке  ім’я  дали  йому  тимчасові  господарі.
     Хіба  могла  матуся  сподіватись,  що  молитва  про  цю  маленьку 
пташечку  таки  дійшла  до  вух  Господа,  що  її  фантазії  виявляться  такими 
блідими  й  недолугими  в  порівнянні  з  Божою  опікою?  Тож  чи  треба 
створювати  Господу  перешкоди  вказівками,  яким  чином  подарувати  вам 
пташку  вашого  бажання?!





                ІВАННА  БЄЛУШКО        Січень  2012.