Як настуся з мишкою товаришувала

               

Бабуся  вийшла  з  хати,  а  Настуся  гралася  в  кімнаті  біля  великої  лежанки.
Несподівано  з-під  ліжка  висунулася  гостренька  сіра  мордочка  з  чорними 
очицями.  Кругленькі  меткі  очки  зиркнули  вправо  потім  вліво,  зустрілися 
з  переляканими  сірими  очима дівчинки  і  на  мить  завмерли.  Настуся 
щосили  закричала  і  стрімко  вискочила  на  високу  теплу  лежанку. 
Вона  вперше  зустріла  живу  мишку,  маленьку,  схожу  на  іграшкову, 
однак  дівчинка  її  боялась.  Тим  часом  мишка,  не  звертаючи  уваги  на 
лемент,  вибігла  на  середину  кімнати  й  почала  щось  вишукувати  на 
підлозі.  Настуся  і  в  долоні  плескала,  і  пищала,  і  пісеньки  співала,  аби 
тільки  прогнати  сіреньку,  але  та  наче  нічого  й  не  чула.
     «Ти  чого  репетуєш?»  -  це  повернулася  до  хати  бабуся. 
     «Там  мишка  бігає»,  -  повідомила  дівчинка. 
     «Так  ти  її  злякалась?  Вона  маленька,  ти  значно  більша  за  неї,  та  ще  й 
       он  як  високо  на  лежанці  сидиш».
     «Настуся  зніяковіла:  «Та  я  не  боюся,  то  Мишку  лякала,  щоб  вона 
        втекла». 
     «Мишки  не  бійся.  Я  ось  сусідського  кота  Пушка  принесу,  він  дасть  їй   
       раду». 
     «А  як  він  їй  раду  даватиме?»
                1
     «Пограється  з  нею,  а  коли  мишці  гра  не  сподобається,  вона  втече  і
       приходити  більше  не  буде».
     Наступного  дня  Настуся  їла  хліб  з  сиром,  а  бабуся  вийшла  поросятко 
порати.  Мишка  знову  вибігла  з-під  ліжка,  бо  в  неї  там  нірка  була.
Настуся  вилізла  на  лежанку,  але  цього  разу  мишку  не  лякала.   Мишка
 сіла  посеред  кімнати  і  так  уважно  на  дівчинку  дивилась,  що  Настуся 
навіть  запитала:  «Чого  тобі?»  «Ти  знаєш»,  -  пропищала  мишка  і не 
зводила  очей  з  сиру.  «Їсти  хочеш»,  -  здогадалася  Настуся, 
відщипнула  маленький  шматочок  сиру  і  кинула  на  підлогу.  Мишка  з’їла, 
щось  тоненько  пропищала,  наче  подякувала,  і  шуснула  в  нірку. 
Іншого  разу,  коли  мишка  прибігла  до  Настусі,  дівчинка  відкрила 
банку  з  крупою,  що  стояла  на  полиці  біля  лежанки,  і  пригостила  Мишку 
крупою.  Мишка  наїлася  крупки  і  знову  сховалася.
     «Настусю!  Що  трапилось?  Чому  крупа  на  підлозі?»  -  здивувалася 
бабуся. 
     «Я  мишку  годувала,  але  вона  погано  поїла,  бачиш  скільки 
        залишилось?»  -  розповідала  Настуся  з  лежанки.
     «Мишці  більше  подобається  насіння  соняха.  Ось  тобі  насіння,  будеш  її
 годувати,  якщо  вона  прийде»,  -  бабуся  поставила  на  лежанку  невеличку 
бляшанку  зі  смаженим  насінням  соняха.
     Але  канікули  закінчились,  мама  знову  повела  Настусю  в  школу  і 
                2
дівчинка  не  бачила  мишку.  Та  кожного  разу,  коли  Настуся  приїздила 
гостювати  до  бабусі,  вона  тримала  в  кишені  гостинці  для  мишки: 
маленький  шматочок  сухарика  і  насіння  соняха,  щоб  було  чим 
пригостити  маленьку  сіру  мишку. 



                ІВАННА  БЄЛУШКО                2012.