Зустрілися якось Оса з Мухою та й почали одна одній жалітись: «Чому нас ніхто не любить?» - скаржилась Муха. « Де б ми не з’явились, звідусіль нас гонять! - дзижчала Оса. – Я така струнка, витончена і вбрання гарне маю, хіба є ще в когось така спідничка з жовтими та чорними смужечками?» « А в мене синя сукенка, прозорі крильця з чудовим малюнком та ще й дзижчали маю. Всі чують, коли лечу, та ніхто мені не радіє», - журилася Муха. «Бджола така неприваблива, непоказна, а про неї он як піклуються! Їй будують спеціальний будиночок, ще й на зиму його в затишний сховок переносять, коли ж весна настане – в квітучий садочок або на леваду той будиночок ставлять. Я ж красивіша за Бджолу, чому про мене так не піклуються?» - шаленіла від люті Оса.
Муха обережно задкувала і віддалялась від Оси, бо недобрі чутки ходили про ядовите жало тієї.
Раптом Оса помітила Бджілку, що поверталася з гречаного поля на пасіку до свого будиночку – вулика. Саме гречка цвіла, тож Бджілка з квітки на квітку перелітала і в медовий зобик нектар збирала, а пилок з квітів складала в два малесеньких кошички на задніх ніжках. Подалася Оса Бджілку доганяти. Вона летіла значно швидше ніж Бджілка і вже ось-ось мала її наздогнати...В Оси вже й слинка текла від думки про запашні солодощі, якими ласуватиме...Вона приготувала ядовите жало і кинулась на Бджілку, ще мить...
Однак саме цієї миті Бджілка пірнула в вулик, наче рибка в воду, а розлючена Оса – поспіхом за нею! Та біля входу в вулик стояли вартові на чатах, вони чужих до свого дому не впускали. Не встигла Оса скористатися своїм жалом, натомість отримала таку порцію бджолиного « меду», що скоцюблена залишилась лежати біля входу, поки її не прибрали ті, що відповідають за порядок у вулику.
1
« На чужий коровай рота не розкрива-а-ай!» - прошелестів Вітерець, бо він все бачив.
Синя Муха чекала-чекала Осу, а потім полетіла до пасіки – сподівалась, нерозважлива, і собі медком поласувати.
Сіла Муха на листочок берези, що росла поблизу пасіки та й стала видивлятись, де ж це Оса забарилась? Не видно Оси, тільки біля одного вулику гудуть стривожені бджоли: « Бач яка ледащиця! Захотіла медком поласувати! Хіба ж вона знає, як важко заготовляти і мед, і пилок, і віск, і різні ліки?» Гудуть бджоли...
Зрозуміла Муха, що Осі непереливки, змахнула прозорими крильцями з чудовим візерунком та й полетіла. Дзижчали дзижчать – всі чують, що Муха летить, та тільки ніхто їй не радіє...
« По труду й честь! По труду й честь! По труду й честь!» - шепоче Вітераць, бо він все бачив і все чув.
« Про що це він?» - не могла збагнути синя Муха, яка не звикла трудитись...
« Хто сіє кривду – пожне лихо-о-о-о!» - кинув навздогін Вітерець і поспішив на допомогу стомленим Бджолам, що поверталися на пасіку.
Іванна Бєлушко 2009 рік.