Хочеш, аби тебе цінували, - працюй.
(Приказка)
До садиби прибилось двійко сіреньких котяток: у одного по сірій шерсті риженькі плями, а в іншого – чорненькі. Може їх хтось приніс, може самі заблукали – цього ніхто не знає, але молода невістка їх про це не питала. Вона поставила у дворі дві мисочки – одну для води, а іншу – для їжі. Кожного ранку наповнювала мисочки і йшла на роботу. Мусик і Пусик – так назвали кошенят, вовтузились у дворі, нишпорили попід кожним кущиком , обнюхали всі квіточки на великій клумбі і через день-два вже знали, де ростуть огірки, морква і буряк. Спекотного дня ховались в холодочку і дрімали.
Все було б добре, якби свекруха – старша в домі господиня на них не бурчала. Вона не любила котенят і завжди знаходила, за що малих пошпиняти: то квітку зламали, то грядку перекублили, то просто під ногами вештаються... Котики відчували колючі погляди старшої жінки, але їм хотілось побачити всміхнене обличчя, почути лагідне слово... «Давай поплачемо», - запропонував одного разу Пусик. «Може вона нас пожаліє і стане до нас добрішою?» «Ми не будемо плакати, бо плаксіїв ніхто не любить», - заперечив трохи подумавши Мусик. «Давай зробимо ось що...» - і Мусик нахилився до вуха приятеля. Котики пошептались, заспокоїлись та й майнули кудись. Цікаво, які секрети вони приховують і від кого?
Ранком все з’ясувалось – на веранді рядочком лежали три мертвих мишки, а Пусик і Мусик сиділи неподалік, щоб всі зрозуміли, хто мишей ловить.
1
Зрозуміти то зрозуміли, але ні подяки, ні доброго слова від старшої жінки вони так і не почули, лише молодша раділа їхньому успішному полюванню та пригощала різними котячими смаколиками.
Ви, певно, думаєте, що хвостаті мисливці засмутились? Можливо трохи й засмутились, але виду не показували і продовжували діяти за своїм секретним планом: полювали мишей та приносили їх на очі хазяйці, а самі спостерігали, чи зверне вона увагу на їхню старанність. Та де там – жінка продовжувала їх шпетити.
Впродовж весни й літа Мусик з Пусиком виросли, але не переставали полювати на шкідливих мишей і приносити свою здобич на веранду. Та одного теплого ранку на веранді побачили мертву ядовиту змію, а Мусик з Пусиком, як завжди, сиділи поруч. У них було королівське полювання!
Де вони її спіймали і як – про це ніхто не знає, а котики свій секрет бережуть і нікому нічого не розповідають.
Роздивитися на таку здобич прибігли сусідки. Вони голосно хвалили старанних мисливців, захоплювались їх сміливістю і трохи заздрили господині, бо тепер на цьому подвір’ї не буде ні мишей, ні навіть ядовитих змій!
Нарешті! Нарешті свекруха посміхнулась та приязно подивилась на Мусика з Пусиком. З того часу вона вже не бурчала на маленьких друзів, завжди знаходила для них лагідне слово, теплий погляд, навіть частувала смачною рибкою – жінка їх поважала і цінувала за старанність та наполегливість.
Терпіння і труд все перетруть – це прислів’я люди придумали не на пустому місці, але звідки котики про нього дізнались , ось у чому загадка!