У цьому найпрекраснішому Всесвіті
з його кварками, атомами, молекулами,
де віруси і бактерії
зачарувують очі
та тамують дихання
глядачів Театру Електронних Мікроскопів,
є місце для всього і для всіх.
Тут немає нічого неможливого.
Тому світло, повітря, вода можуть різати найтвердіше каміння.
Ми можемо збудувати небесні вежі голими руками.
Ми можемо використовувати нашу уяву, щоб розігнати хмари.
Подихом щирої любові ми можемо розігрівати замерзлі серця мамонтів
і овживляти кам'яних бовванів острова Пасхи.
Чуєте скерцо для соло гобоя?
У цей час утворюється кристалічна решітка
в хмарах бузкових.
Через годину сніг падатиме через її сито
і кілька годин буде сніжити.
Трохи підпилі дядьки-дідугани з велетенськими лопатами
вийдуть на вулицю, щоб прочистити стежки від H2O,
дивну речовину схожу на білий пісок Сахари.
Уявляєш, як це здивує пришельця на Землю з далекого Енцелада?
Руді червонощокі дітлахи ліпитимуть снігових тіточок, дідів, бабів і фортеці.
Хтось випаде в сон, сп'янілий свіжим повітрям
і лежатиме на дні величезної кучугури.
Можливо, ти або я, спостерігатимемо за падінням снігу,
дивлячись на драбину, що ростиме в те місце,
де боги плетуть кришталеву сітку
якою ловлять твердь, рідину і повітря.
...