;;; Розділ 18: Усе таємне, стає явним: кохання й ненависть у родині Караоглу,
як відгомін для українських партнерів.;;;
Мурат та Джемаль, все ж обдурили Алі-Онура й тепер чекали, що ж він робитиме, коли отримає 1 частину тканин із сертифікатом якості, а іншу без нього. Хоча тканини були у рамках 1 партії, але так як їх постачали двома частинами, то відповідно до законодавства, мало бути 2 сертифікати якості. Джемаль, аж світився від щастя, бо дуже швидко він позбавить Алі керівної посади у холдингу, й сам контролюватиме ще більшу частину фірми.
Селім-бей і не здогадувався, яку підлість підготував для нього брат, але йому зараз було не до цього, адже на голову цього порядного чоловіка посипались інші проблеми. Якби він знав, звідки ростуть руки у цих проблем, то мабуть відрікся від брата.
Як відомо Селім та його брат Кемаль, у курортних містечках Туреччини мали декілька сучасних вілл, які здавали в оренду. Хоч тяжко сказати, що 35 будинків, різного ступеня комфорту - це маленький бізнес, але так як Джемаль після смерті батька виказував нові й нові претензії, Селім, як мудра людина, почав рухатись в іншому напрямку. Кемаль підтримав брата й вони планували, збудувати великий і помпезний готель на узбережжі Анталії, щоб стати незалежними від холдингу. І якщо вже Джемаль зовсім охаміє і витурить їх із родинного бізнесу, то вони підуть по-тихому, адже ні Селім, ні Кемаль, не хотіли паплюжити добре ім'я бренду Караоглу, і його засновника Алі-Кемаля.
Джемаль заручившись зв’язками із криміналітетом Стамбулу, намагався вплинути на потуги братів у їх бізнесі. Мурат Унат, якому Джемаль платив не малі гроші щоб той постарався залякати братів, нічого кращого не придумав, як почати погрожувати Енгіну і його сімї. Саме Енгін, як зять Кемаль-бея, домовлявся про купівлю 4 гектарів землі. І от коли угоду вже було підписано й на ділянку, запустили техніку для вирівнювання ландшафту й руйнування старого готелю, який був збудований, таким чином, що займав майже 1,5 га, та ще й почав просідати у грунт, адже будівля була старою й не витримувала усього навантаження. Селім-бей, як тільки почув, що якісь мафіозі, погрожують зятю брата, відразу ж вирушив у Анталію, А Джемалі тільки цього і чекав.
Поки Енгін і Селім-бей, шукали спосіб як відповісти на погрози невідомих, Мурат, дав добро на відправку 2-ї частини текстилю.
Алі, за цілий тиждень перебування українців в Стамбулі, не бачив їх так часто, як йому б цього хотілось. Адже поки батько був у відрядженні, він дбайливо намагався керувати не лише своїм відділом, але із легкістю, проводив різноманітні наради й навіть, склав доповідь, із планом виходу на європейський ринок, не лише колекції одягу, але і прикрас.
Трійка українців, цього разу, працювала у поті чола. Фактично, Аня, Іван, Марічка та Сельма, допізна затримувались в офісі й виконували не лише дизайнерські завдання, але і брались за аналітику ринку. Сельмі було водночас і легко працювати із львів’янами, але все ж дівчина. не могла повірити у те, що таки правдивим є її здогад щодо роману її батька та Лейли.
Переконатись у цьому їй допоміг випадок, який стався напередодні. Хоч Сельма і почувала себе наче збирач пліток, але все ж факт придбання елітної квартири у 1 із престижних районів Стамбулу, яке здійснив Джемаль, ще раз підтвердили, здогадки дівчини. Крім того, саме у цьому районі, був спортзал, який частенько відвідує Лейла, та ще й кав’ярня їй подобається саме та, яка розташована навпроти будинку із новокупленою квартирою. Ці факти, Сельма навіть і не намагалась шукати. Лейла сама про все розповідала на своїй сторінці в 1 із соц.мереж.
Джемаль звісно що не сказав дружині і донці, щодо свого придбання. Йому за довгі 3 роки, переховування по готелях, було чисто фіолетово, коли його законна дружина дізнається про його коханку.Тим більше тепер, коли над Селім-беєм та його родиною зібрались чорні хмари.
Вечірній Стамбул просто заворожував. Сидіти у офісі, нашим працьовитим бджілочкам, більше не було сил. Аня, просто благала Сельму, зводити її на якусь дискотеку чи просто прогулятись.
--- Сельмо, красуне, я не знаю, чому Айшенур, не хоче приєднатися до нас. Але ти, точно маєш піти із нами.
--- Сестра діло-каже. Не у всіх тутешніх закладах знають англійську, Ой не кривись, це чиста правда! Будеш нашим гідом.
--- Окей. Зараз я спробую, дотелефонуватись до Алі, й ми вирушаємо.
--- Ура ми йдемо гуляти. – мало не закричала Аня, - Але може б ми переодягнулись?
--- Можна й так. Аніж ми поїдемо переодягатися то вже буде дуже пізно.
--- Іване, як ти не розумієш, ми ж дівчата. Нам треба гарно виглядати. Крім того, до маєтку Караоглу, їхати 40 хв, об’їзною, а клуб, про який у суботу розказував Халдун, якраз подорозі. Тому можна і заїхати у маєток, та ще й спробувати Айше витягнути із нами. Бо вона тільки те і робить що сидить і їсть усілякі смаколики …
--- Марі, за квартал звідси теж є класний бар, ми можемо і там посидіти.
---- НІЯКИХ БАРІВ! – крикнула Аня, - ти не питимеш!, інакше, інакше, ми тебе не беремо із собою!
--- Не беріть, але пригадай, нашу поїздку у Бодрум і подивись у зеркало, щось я не бачу на твоїй тендітній, маленькій шийці, твого золотого кулону із іконкою св..Анни. А стоп! Правельно. Його ж поцупили у тебе.
--- І ти смієш мені про це нагадувати? Ти? Хлопець моєї найкращої подруги, який шляється на право і наліво…
---СТОП! Я З ВАМИ ОБОМА ПОЇДУ ГОЛОВОЮ! ДОСИТЬ! ТА СКІЛЬКИ Ж МОЖНА ОДНЕ ОДНОГО ДІСТАВАТИ? ЩО ВИ ЗА ЛЮДИ? ЯК НЕ А, ТО БЕ, ПРИПИНІТЬ ГРИЗТИСЯ! – командувала оскаженілими друзями Марічка., - Сельма зараз повернеться, а ви тут риєте нам ями! Я приїхала сюди не для того щоб слухати ваші вічні скарги одне на одного. Ви не маленькі! Опамятайтеся!
--- Що за крики? – повернувшись у кабінет спитала Сельма.
--- Та так, ми трішки посперечались із братом, а Марі нас повчає. То куди ми їдемо?
--- Алі, запропонував зїздити на якусь круту вечірку, але для цього нам 100 % потрібно переодягнутися, хоча на вечірці прописаний звісно не карнавальний дрескод, але наш бренд має на такі заходи цілу шафу одягу. Так що за 1 год, і 40 зустрічаємось біля будинку дядька Селіма. Ходімо вже.
Аня пішла попереду усіх і почала мрійливо згадувати, що у Львові на неї чекає її коханий Максик.
--- Чого ти так розкричалась?
--- Ти ж знаєш, що Аню контролює Макс, для чого ти, її дістаєш. Твоя мама, просила тебе і мене, щоб ми якомога ближче підібрались до стосунків Ані і цього навіженого кар’єриста. Та ще й Софі, вчора написала мені емейл, що Макса не має зараз у Львові, він поїхав із її мамою у Буковель, на якийсь там семінар, але вся суть у тому, що семінар за 3 дні, а вони поїхали учора, для чого? Ти ж знаєш, що пані Женя, запропонувала твоїй мамі викупити частку у бізнесі поки ви не погасити кредит, але тут явно щось не те. Софі, знайшла якусь там статтю, що Макс, працює на Євгенію Ємець, вже більше 2-ох років.
--- Яку статтю?
--- Може не статтю, а якийсь допис у блогах. Вона зараз вичитує усе що стосується бізнесу її сімї, адже її батьки розлучаються, й пан Григорій, переїжджає на постійне проживання до Польщі, а Софі залишає свою частку у їх бізнесі. От і твоя кохана, каже, що з певних джерел їй стало відомо, що Макс вже брав у її мами інтерв’ю, але ж ти пам’ятаєш, як Аня його знайомила із Женею… Дивна ситуація.
--- Софі, б не розказувала цього всього, якби не була впевненою.
--- Та ще й написала мені великими літерами, «розкажи усе Вані». Вона звісно на тебе злиться й Пані Женя її мама, яку Вона любить, але наша Мова, страшенно не любить Макса. Як Вона написала, "огидний підлабузний альфонс".
--- Альфонс? Хм? Чого це Вона? Він не погано заробляємо ж. Якийсь незрозумілий каламбур. Давай завтра про це подумаємо. А зараз я побіжу миритись із Анею.
--- Краще не треба. Хочеш їй догодити, не вживай алкоголю. Хоча б сьогодні, будь чемним,
--- Але я дорослий мужик, а не дитина.
--- Аня, а чого ти нічого не кажеш, що Макс, працює на Женю Ємець? - навздогін подрузі гукнула Марічка.
--- Ой ну що я буду його хвалити. Ще не ясно чи вони спрацюються. От має її супроводжувати на якусь там помпезну зустріч. Чекаю, на його повідомлення. Адже пані Женя дуже вимоглива клієнтка. – із ніжністю в голосі промовила Аня.
--- Щось дуже швидко вона запропонувала йому співпрацю. А вони точно не знайомі? – допитувалась Марічка, - адже таки твоя правда. Кому небуть пані Ємець не запропонує роботу.
--- Та ні, що ти!? Це я їх познайомила.
--- А так, ти здається розказувала, але мабуть я не зрозуміла, сама розумієш, у мене свої таракни в голові.
--- Ну прям таки таракани…Так мушки. – засміялась Аня.
Іван та Марічка знову ж таки, переконались у тому, що Аня впевнено стверджує, що Євгенію і Макса вона познайомила.
--- А Софі, впевнена?
--- А в чому Софі впевнена? – допитувалась Аня.
---- Та написала мені вчора листа, й навіть просила передати привіт Івану. Але не пиши їй поки, вона ще дується. Це з її слів.
--- Напишеш їй, що я теж їй передаю привіт.
---- А то ми бавимось у поламаний телефон. Круто – саркастично промовила Аня. – Марі, і як тобі бути з’єднувальним елементом між цими двома закоханими?
--- Ти знаєш Анюта, весело, головне, що б я матюки не передавала, а так можу побути і їх зв’язковою. Мені не важко. – засміявшись промовила Марічка, й пильно глянула у очі Івана.
---Ох, і де ж це таксі…. Сельма вже напевне додому приїхала і наводить марафет, а ви тут займайтесь словоскладаннями.
--- О ти бачиш? Він таки мене любить. Мій братик. – Аня обійняла брата. – переживаєш, що сестра погано виглядатиме на вечірці? Зізнавайся.
--- Звісно, я хочу, щоб ви із Марі красувались на вечірці. А не стояли у кутку й чекали поки ми підемо геть. Ви ж мої красуньки.
--- Прям сімейна ідилія. Ви б завжди так гарно обймались і вам би ціни не було.
--- О наше таксі.
--- Омут-ефенді чому так довго?
--- Іване, панни,пробачте попав у затор на мосту.
--- Ну гаразд, що тут вдієш. Сідай і поїхали, - трепетно промовила Аня.
Тим часом Джемаль повчав Юсуфа, сидячи в його улюбленому ресторані.
--- Синку, не будь добрим до людей, бо вони не цінують цього! Дбай лише про себе!
--- Ефенді, а тут ви праві.
--- Звісно що правий. Слухай мене й за півроку керуватимеш відділом Алі. Це я тобі обіцяю. А з наступного тижня, отримуватимеш більшу зарплату. Юсуфе, якби не ти, я б не провернув цієї операції й не святкував такої довгоочікуваної перемоги.
До ресторану підїхало дороге авто, з якого вийшов Мурат-ефенді. Звісно його супроводжувала охорона. Зайшовши у ресторан, він поспіхом підійшов до Джемаля та Юсуфа.
--- Панове, радий вас бачити.
--- Мурат-ефенді, прошу сідайте, а я піду пройдусь – промовив Юсуф, зніючи, що Джемаль не любить, щоб при їх розмовах із цим чоловіком були присутні чужі люди.
--- Хлопче спокійно. Ти допивай каву, я нікуди не спішу, а сяду поруч.
--- Та ні, ні, я вже допив. Дякую. – Юсуф вийшов на вулицю й чекав біля авто Джемаля.
А Мурат і Джемаль, обговорювали іншу грань їх спільного бізнесу.
--- Посилка приїде із Адани завтра. – повідомив Джемалю, Мурат.
--- О це просто чудово. А коли буде реалізація?
--- Заплановано на післязавтра. Наші друзі із Анкари, якраз транзитом зараз у Антальї, й після завтра заберуть посилку.
--- А то ті друзі, які навідали мого брата?
--- Так саме ті.
--- Ага… Ну гаразд. Друже замов собі кави й розказуй як там справи із поставкою текстилю.
--- Фури мають прибути сьогодні пізно ввечері, тобто вночі. Я не думаю, що Алі, поїде на склад, о пів на першу ночі чи о третій ночі. А завтра зранку, вже буде запізно вимагати у мене документи. Ти домовився на складі?
--- Так, я домовився, що текстиль вивантажать без документів.
---- Може випємо за успіх?
--- Ні поки-що зарано, от завтра, можна, а зараз давай почекаємо.
.--- Ох друже, ти і параноїк. Але справа твоя. Не пий.
У маєтку Караоглу, Марі, Ання та Сельма, намагались розвеселити Айшенур і витягнути її погуляти із ними. Але дівчина навідріз відмовилась йти на вечірку. Вона тяжко переживала розлуку із коханим, адже Явуз таки охолов до Айше. А як тут не охолонути, коли дядько твоєї майбутньої дружини хоче дати тобі хабар, лише б його племінниця, не пхала носа у справи холдингу, та ще й виставляє все так, наче це ти просив грошей за таку послугу у Джемаля. Може б і Явуз не зробив із мухи слона, адже Айшенур, часто розказувала коханому, як її любий дядечко намагається послабити вплив її родини у їх бізнесі. Але у цій ситуації не змовчали батьки Явуза. А кому б було приємно, якби його дитину звинуватили в вимаганні великої суми грошей, за те щоб прибрати дружину із шляху її дядька. Батько Явуза, заявив, що поки Джемаль не вибачиться, весілля не буде. Та ще й обставини так склались, що коханий нашої милої Айшенур, поїхав на навчання у США. Щодня Айше чекала, що він їй або зателефонує, або напише, але Явуз, через свою зайнятість не писав і не телефонував, а Айше поволі сходила з розуму, бо думала що він відмовився від неї. Принципі, Джемаль домігся свого. Дівча, поринулу у міні-депресію, й наплювало на справи холдингу, то ж на його шляху залишався 1 Алі-Онур, якого він вже встиг підставити.
--- Так, сестро, чому ти не готова? – зайшовши у дім і побачивши Айшенур у ПІЖАМІ, промовила Сельма.
--- Я нікуди не йду. Та відстаньте ви всі від мене. Й не дивіться косо на моє морозиво, з вами не поділюся.
--- О це вже ні! Досить з мене депресивних людей! Який там номер телефону у твого Явуза?
--- Його не має. Він на навчання поїхав у Штати й не пише мені…
--- ТИ СМІШНА. САМА КАЖЕШ, «НА НАВЧАННЯ ПОЇХАВ!» де ж він має час писати чи телефонувати. А різниця в часі? Так годі, за місяць., повернеться й все налагодиться. А тепер йди одягатися.
--- А якщо він іншу знайде? Що тоді?
--- Заставлю тата вибачитись!
--- ЯК?
--- Приставлю до його голови пістолет і запишу на відео його вибачення.
--- Ти що?
--- Я на все здатна, я ж донька Джемаля! От як мені жити з цим статусом. Я його плоть і кров, а він так себе поводить негарно, м’яко кажучи, але я не ридаю й не ходжу із літровими відрами морозива по будинку, а працюю над тим, щоб доказати перш за все собі і мамі, що наш голова сімейства, давним-давно має інше гніздечко. Й навіть можливо інших дітей. Мені не боляче? Боляче й я така зла. Що капець! Але ж я борюся за холдинг, а ти бігаєш при чужих людях у піжамі із ведмедиками…
--- Сельмо, не дій на психіку, вона у мене і так постраждала від чудових пропозицій твого татка.
--- Ти сама винна. – на цих словах Сельма, лягла посеред гостьової і почала повторювати, - не стану звідси поки Айшенур Меліке Караоглу, не переодягнеться.
--- І лежи собі скільки влізе! Ми вже виросли і я на таке не піддамся.
Алі побачивши, яку акцію протесту влаштувала Сельма почав згадувати їх дитинство і які вони всі були кумедні.
--- Дорослі дівулі, жах! – з насмішкою промовив він. – Та репетує, як маля, а та вдає маля. Іду я зателефоную Чічек і розповім, що наші сестри винайшли машину часу.
--- О це ти супер придумав. Таки затефонуй, або через скайп. Я давно її не бачила.
Алі і справді зв’язався із Чічек і вони всі разом мило побесідували, а опісля цієї розмови, Айшунур, попросила дати їй хвилин так 20, і вона піде із ними.
--- Але що на неї так вплинуло? – запитала Аня.
--- Наша Чічек. Вона мама 3-ох дітей, а не дозволяє собі ходити по будинку у піжамі. Я знав, що це подіє на Айшенур. Та ще і новини не втішні.
--- Так дядько Селім, мабуть всього не розповів Чічек. – промовила Сельма.
---- Мафіозі це серйозно. – додав Алі.
--- Може, ми Айше відправимо у Анталію, тим більше, ти чув Чічек із дітьми хочуть поїхати туди пожити. А їй же ж мабуть тяжко самій доглядати 3-є дітей. Може б тоді вона перестала думати про Явуза й їх тимчасовий розрив.
--- Загрузити її роботою не вдалось, а от покласти на її плечі турботу про племінників. Хм… треба спробувати.
--- Я казала, тобі брате, моя мама довгий час була у депресивному стані, і з цього нічого хорошого не вийшло, так ось і Айшенур, так само себе поводить.
--- Все, все, я зрозумів. Спробуймо її переконати.
--- А якщо ні, то треба поговорити із Чічек, і щоб вона запросила Айше у гості.
--- Я готова. – спускаючись по мармурних сходах промовила Айшенур.
--- Які красиві дівчата нас супроводжують Іване. Одна гарніша іншої. Але до моїх сестер, не треба підбивати клинці.
--- О я і не думав. А ти до моїх не підбивай.
--- У тебе 1 сестра, - підкреслив Алі-Онур.
--- Марі, мені тако ж як сестра, тому і в мене дві сестри.
--- Ой не починайте сперечатись. Бо ми так нікуди й не поїдемо – сказала Айшенур.
--- Впізнаю командуючі нотки характеру моєї любої сестрички, - жартуючи сказав Алі.
--- Не жартуй так. Айше права, вечірка вже розпочалась. – підтримала сестру Сельма.
А пана Григорія Ємця все ж стурбував той факт, що його дочка як дві краплі води схожа на якусь там Агнешку, й зовсім не схожа ні на нього, ні на його дружину. Хоча, Женя свого часу, розказувала цілі байки, як же ж Софійка нагадує їй її прабабцю, фото якої у неї чомусь так і не знайшлося. А так як Григорій палко кохав дружину то вірив усім її словам, та і те що і його кохана Євгенія і його доня, русявки, лише підкреслювало, що Софі кровна спадкоємиця цього подружжя.
Тим часом Софія, вже не плекала надій на возєднання сім'ї, адже її батько, мав іншу жінку із якою планував одружитись. Так це дуже засмутило дівчину, й вона спершу лютувала, але як пояснив пан Григорій, їх шлюб із Євгенією вже давно тріщить по швах, й він більше не може терпіти молодих коханців дружини, які розказують на різних ток-шоу, що він нікчемний чоловік, раз його кохана дружина, крутила роман із молодиком. Саме так, один із колишніх коханців, пані Євгенії, почав обливати її брудом. А все тому що жінка перейшла дорогу, найбільшій реставраційній компанії в Західній Україні, і от щоб знищити й поквитатись з Євгенією, її конкуренти, почали витягувати на світ Божий брудну білизну цієї поважної пані.
Пан Григорій дбав про свій бізнес, адже якщо буде доведено махінації Жені, то він може втрати все! Тому єдиним його рішення став - фіктивний шлюб... Але хто погодиться на таку пропозицію? Пошук нової Пані Ємець розпочались невдало.
Із численних заголовків у пресі, щодо пані Євгенії Ємець, пані Леся й пан Мирон, не могли повірити у те що вона то займається контрабандою реліквій, то підробляє акти щодо старовини того чи іншого предмету, то просто займається рейдерськими захопленнями фірм у яких має частки у бізнесі. Хоч старші Ониськевичі й дружили із Ємцями, але давним давно знали, що Євгенія прихильниця брудної гри й на її шляху краще не ставати...
Сидячи у розкішній квартирі у центрі Кракова, Григорій Ємець, знову натрапив на інформацію про Аґнешку. Біографія цієї Пані здалась чоловіку знайомою, аж поки він не пригадав, що Аґнешка була "коліжанкою" його Жені, коли його дружина жила у Варшаві. "Фото, у неї було фото... Я знаю, що вони були знайомі! Це ж та Анця, у якої померла донечка при пологах... Чи не померла?" Думав собі Григорій дивлячись на фото доньки... "Не може бути? Чи може? З Женею не говоритиму сам знайду правду..."
…
Продовження даного розділу чекайте за 10-ть днів 15/17 жовтня.
© Оксана Олійник.