Схоже, що я знайшов свою бажану копію Anneli Mattila, не доїжджаючи до Фінляндії: знайшов її в Україні, у славетному місті Дніпрі. Її звуть Інна. Моя Іннуля, світлячок.
Познайомилися ми 24-го липня. Довго листувалися, перш ніж вона зважилася приїхати до мене на побачення... І 22-го вересня ми вперше побачилися наживо. Як виглядаю я - Інна не мала навіть уявлення. Я бачив її на декількох фото у її аккаунті.
Зустріч стала несподівано приємною для нас обох: ми значно зблизилися після неї, і листування стало значно жвавішим: тепер ми писали вже не по 1-2 листа на день (у обидва боки), а вже у 10 разів більше: з 22-го по 30-е числа набралося 100 листів! А усього їх - 160.
26-го числа вдень Інночка делікатно спитала у мене, чи закохувався я у когось раніше...
А 27-го увечері я отримав довгого листа, в кінці якого була приписка: "Після нашої зустрічі я думаю про Вас майже весь час. Я розумію, що мені не можна переходити межу і втрачати здоровий глузд. Але здається, я у Вас закохалася."
Мої почуття стали взаємними.
Через два тижні Інна переїжджає до Харкова.
01.10.2018, 11:50
Кар'ялонні