Со страстью я пишу и вдохновенно:
смакую рифму, ритм, лелею смысл.
Звенит до поздней ночи ежедневно
на музыку положенная мысль.
Запрячу их в тетрадь, и будет память,
понадобятся – выпущу из уст –
пусть острием мозги, сердца пронзают!
"За здравие" за них сорокоуст!
Поймаешь – ощути дыхание счастья,
тихонечко по нотам разбери,
пусти с молитвой к Богу на причастье.
Не получились – чешую сдери!
И подлечи. Стихи совсем как дети:
К свободе, к солнцу рвутся напролом,
поют и плачут – вот бы ввысь взлететь им,
ведь чертит Ангел нотный стан крылом.
664. Вiршi - як дiти
Валентина Лысич http://www.stihi.ru/avtor/lysichvalya
Із пристрастю пишу вірші, натхненно:
Смакую їхню риму, ритм і зміст.
До ночі пізньої дзвенять щоденно:
Танцюють рими – мають вдачу, хист!
Сховаю їх у зошит – буде пам'ять,
А при нагоді випущу із вуст –
Нехай летять і вчаться серце краять!
За них "за здравіє" – сорокоуст!
Ти їх піймай, відчувши подих щастя.
Тихесенько по нотах розбери.
Ось ці – з молитвою – до Бога на причастя,
А з тих, що не вдались, – луску здери!
І підлікуй. Вірші всі – наче діти:
Вони до сонця рвуться напролом,
Співають, плачуть, прагнуть ввись злетіти,
Бо ангел креслить нотний стан крилом.