Лист до Інни Званцевої
* * *
Доброго дня, Інно.
Мені сьогодні наснився сон, знов про Надію.
Цей сон можна поки що не переказувати Надії, хай вона побачить розповідь про нього пізніше, коли він збудеться. Але сон важливий. Я вже писав раніше, що сни мені сняться тільки віщі. Тому я завжди записую їх, і розгадую.
* * *
Наснилося, що я і Надія сидимо поруч на одному ліжку, і в кімнаті ще кілька людей. Усі про щось говорять, по черзі беручи слово та виголошуючи якісь промови. Я не звертаю на них уваги, вони не звертають увагу на мене. На Надію теж ніхто уваги не звертає. Ми сидимо поруч, плечем до плеча. Мені приємно, що вона поруч. І я цим моментом просто мовчки насолоджуюся.
Вона повертається до мене лицем, її очі посміхаються: схоже, що їй теж приємно, що я поруч. А може, в неї просто хороший настрій у цю мить? Чи вона щось замислила? Відчуваю, що вона збирається на щось наважитися. Раптом вона повертається до мене усім корпусом, притискається міцно, і цілує у губи. Я відповідаю поцілунком: даю зрозуміти, що мені приємний її поцілунок. І тут вона питає у менеодразу в лоба: "Вийдеш за мене заміж?" Я у відповідь усміхаюся і киваю: "Так. Звісно, так".
Потім хочу уточнити у неї: "А може, краще ти за мене заміж вийдеш?"... Але вона схоже здогадалася, про що я хочу уточнити, лагідно і похапцем затуляє мені рота долонею, наближається знову лицем близько-близько, і говорить мені подумки: "Я сказала те, що сказала". А сама продовжує усміхатися. Її очі світяться від щастя: вона задоволена, що я відповів згодою. Тоді я здаюся, і подумки їй відповідаю: "Ну гаразд, хай буде по-твоєму". Вона задоволено киває, повертається лицем до інших, і робить вигляд, ніби слухає.
Тут до неї підбігають якісь дівчата, дві її подруги. Щоби вони обидві помістилися на ліжку, вона мусить сісти від мене трохи подалі і навпроти мене. У цей момент місце дії (пейзаж) навкруг нас міняється: ми усі четверо уже не в кімнаті і вже не на ліжку, а у якомусь холлі. Холл належить якій державній установі, схожій на адміністрацію. Я знаю, що за спиною у мене ліфт, хоча і не бачу його. Я просто знаю, що він там є. Я безвідривно дивлюся на Надію: я не зводжу з неї очей.
Дівчата між іншим не звертають на мою присутність жодної уваги: вони обидві про щось щебечуть їй у обидва вуха. Вона слухає їх і не слухає, бо в цей час думає про зовсім інше. Вона стріляє очима на мене і я знаю, про що вона думає: вона хоче зі мною кохатися, і обдумує, коли і де це можна буде робити зі мною. А я - звісно, не проти, а дуже навіть за. Я завжди за. Коли мова заходить про жінок, яким я подобаюся, то я завжди за. Але в цю хвилину мене цікавить не це: я задаю Надії подумки питання: чи було у неї щось із цими дівчатами. Вона подумки відповідає: "Так, і не тільки з ними. У мене багато було мимолітних інтрижок з дівчатами, але нічого серйозного. Я взагалі до цього охоча". Чесна відповідь мене задовольняє. І на цьому сон закінчується.
* * *
Цей сон не буквальний, а з загадкою. Сонники говорять, що прийняти пропозицію заміж означає отримати особливу повагу і прийняти пропозицію ділового співробітництва. "Заміж" - це значить, на все життя. І "заміж" - це значить, бути єдиним. Тобто,не буде ніяких ні тріо, ні квартетів.
Тепер я розумію, чому мені Батько ще три роки тому у видінні показав, що я і Надія будемо тільки удвох над Україною. Що поруч нікого не буде, таких гігантів, як ми.
* * *
До речі, хочу заодно розказати і саме видіння.
На той момент я перебував ще в Карелії. Отож, ракурс видіння був саме з точки над Карелією. Себе я бачив над точкою, де озеро Кар'ялон - тобто, на півночному березі Топярві.
Дивлячись на Південь, я побачив перед собою величезну географічну карту. Вона намальована прямо на землі, або ще точніше, вона висить у повітрі, як одна суцільна щільна хмара, а сам грунт землі, відповідно, ховається одразу під нею. Яка відстань від грунту до нижнього рівня хмар - я точно не знаю, але мені здається, що зовсім близько. Це як білий дим, який пускають під ноги артистам для спецефекту, тільки на сцені він зазвичай пухнатий, а тут він лежить рівненько і щільно, як ніби це і є сам грунт. Тобто, чорнозем я не бачу, тому грунтом сприймаю саму хмару. Я над тою хмарою, чи я на ній.
Я над Карелією. А там, на Півдні, бачу ясно карту України. А над Україною - якраз там, де Київ - бачу Надію.
Щоби уявити масштабність карти, то скажемо так: якщо Надію брати у її природній зріст, то ширина Україні від Чопу до Харкова складе приблизно метрів 5 чи 5 з половиною.
Карта різнокольорова: Україну я бачу як карту яскравого жовтого кольору, Карелію - як карту яскравого блакитнього кольору. Якого кольору інші країни між нами - я не можу точно пояснити, оскільки вони скоріше якогось кольору уперемішку з сірим.Тобто, вони усі сірі, з домішкою іншого кольору. Естонія - сіро-коричнева. Білорусь - сіро-зелена. Латвія та Литва - щось сіро-червоне і сіро-синє. Сама Росія - повністю сірий колір. Яскраві у тому видінні були тільки Карелія та Україна: блакитний та жовтий колір.
І хоча нас із Надією розділяє на карті і Білорусь, і Литва, і Латвія, і Естонія, і Ленобласть - між тим, більше нікого я не бачу навкруги над цими хмарами. Тільки я та Надія. Вона корпусом направлена на Північ: тобто, лицем у мій бік. Але вона дивиться не на мене, хоча вона мене завжди бачить, навіть коли вона спиною до мене, вона мене бачить спиною. Але у мить видіння вона подумки оглядає Україну, бо вона її Президент. Вона зосереджена і спокійна. Моя присутність її заспокоює. Тому вона завжди дивиться на мене.
* * *
Це видіння я побачив ще роки три тому чи більше. Чомусь я його не записав тоді: скоріше всього тому, що не придав йому значення як події, яка мусить статися і зі мною особисто теж. Тобто, я отримав видіння про те, що Надія стане Президентом України, але ж сам я на той момент і гадки не мав, що фізично буду в Україні теж, і що це мене взагалі якось стосуватиметься особисто. Тим паче, що ракурс видіння був саме з Карелії, де я і був на той момент. Щоправда, я був на Півдні Карелії, а видіння побачив з Півночі Карелії.
Сама Надія в той час, я пам'ятаю, теж фізично була ще в Росії. Тобто, це видіння я побачив ще до того, як вона вийшла з російського полону, але після того, як вийшов "Закон Савченко" "Рік за два". Десь у цей період. Яка була пора року тоді, я точно не пам'ятаю, оскільки не буваю на вулиці роками, тому мені усі пори року наразі однакові.
Тому так склалося, що видіння те я вперше записую у деталях тільки зараз. І то, тільки у зв'язку з тим, що мені наснився цей сон, де Надія погукала мене заміж, поцілувавши спершу на знак любові. А отже, пазли картини майбутнього - почали в моїй голові складатися.
Колись цей запис знадобиться, я знаю. Тому і пересилаю його Вам.
15.09.2018,11:19
Кар'ялонні