ЄВГЕН ТИЩУК
СПАСИБІ, БАРБІ!
П’єса для дітей та дорослих
на дві дії
ДІЙОВІ ОСОБИ:
КОРОЛЬ
ЛАПОЧКА
БАРБІ
МАМАН
ВРЕДОТА
ПЕТАРД
РАДІО
Д І Я П Е Р Ш А
КАРТИНА ПЕРША.
Жахливий час. Ніч. Чорно-Біле королівство. З”являється ПЕТАРД - чаклун-веселун. Одна половина його одягу чорна,
друга-біла. У нього в руках книга “Чорна та біла Магія”. ПЕТАРД робить рух рукою, спалах світла, наче спалах блискавки, грім і Чорна половина королівства стає Білою. Ще рух руки – і Біла половина королівства стає Чорною.
ПЕТАРД (відкриває книгу “Чорна та Біла Магія”, читає).
Чорне і Біле,
Зло і Добро,
Ніколи, ніколи
Не житимуть разом.
Як колір Добра
Затушується Злом,-
Цікавіше жити
Нам стане відразу.
(Закриває книгу, єхидно сміється). Жахливий час! Чорна та Біла Магія! Заклинання! Таємничі формули – і люди стають замкнутими та злими. Вони бояться ходити один до одного у гості, все поділили на Чорне та Біле. (Всередині ПЕТАРДА відбувається боротьба Чорних та Білих сил. Перемагають Білі сили). Так легше відрізнити Зло від Добра. Так було завжди. Біле – Добро, Чорне – Зло, і завжди Добро брало верх над Злом. (Внутрішня боротьба – і знову ПЕТАРДОМ оволодівають Чорні сили). Несправедливо! Повинно ж і Зло коли-небудь перемогти? Може саме сьогодні це і стане? Все Біле покриється Чорним? (Боротьба – і Білі сили знов беруть верх). Та що це зі мною діється? Крім Чорного та Білого існують ще й інші кольори! Вони роблять світ кращим та добрішим! Світ стає Різнокольоровим! (Чорні сили знову домінують). Дурниці! Чорне королівство – королівство Зла, жаднюг, боягузів, нечем, брехунів… Що може бути кращим? (Сміється.) Моя мета: все Хороше зробити Поганим! І ніхто не сміє завадити мені в цьому.(Пауза.) Навіщо Барбі їде до Чорно-Білого королівства? Що їй тут потрібно? (Боротьба, короткочасна перемога Білих сил.) Барбі шукає нових друзів! В неї так багато їх! (Чорні сили знову беруть верх над Петардом.) Друзі – це небезпечно! Нікому не можна довіритись, навіть рідній Маман! Все буде так,як я хочу!
КАРТИНА ДРУГА.
Ранок.Біла половина Чорно-Білого Королівства. На одній із стін висить плакат з зображенням відомого культуриста. Працює РАДІО…
РАДІО.Пік! Пік! Пік! Пік! Пік! Пік! За королівським часом шоста година ранку! Усім службам Чорно-Білого королівства закінчити приготування до прийому іноземної гості! (Пауза).
Доброго ранку, Ваша величність! У Чорно-Білому королівстві, як завжди, хмарно та прохолодно. Можливі опади. Та незважаючи на це ми починаємо королівську гімнастику! (Звучить музика).
Відкидаємо ковдру, раз-два! Повільно відкриваємо очі, три-чотири! Глибокий вдих! Видих! Вдих! Видих! Руки за голову, раз-два! Потягнулися, три-чотири! Повільно встаємо!
Вибігає КОРОЛЬ. На ньому біла спортивна майка, білі спортивні панталони, на ногах білі кросівки, на голові корона.
КОРОЛЬ. Тихше! Я давно вже встав. Принцеса пробудиться, і тоді прощавай зарядка.
РАДІО (пошепки). Продовжуємо ранкову королівську гімнастику. Перша королівська вправа – біг на місці. Почали. (Звучить музика. Король виконує все, що говорить Радіо.)Раз-два! Раз-два! Раз-два! Досить. Друга королівська вправа – присідання. Почали (Звучить музика.) Присіли. Встали.Достатньо. Третя королівська вправа. Ноги на ширину плечей, права рука вгорі, ліва – внизу. Міняємо положення рук. Почали. (Звучить музика.) Раз-два. Три-чотири. Досить.
КОРОЛЬ (обурено). Та що ж це таке?
РАДІО. Ранкова королівська гімнастика.
КОРОЛЬ. Я розумію, що гімнастика. (Чхає.)
РАДІО. Будьте здорові, ваша величність.
КОРОЛЬ. Дякую. Клята вогкість. А чому так мало рухів?
РАДІО. Ваша величність, Королю не личить багато рухатись. Для цього існують слуги.
КОРОЛЬ. Знаю. Але не будуть же слуги виконувати гімнастичні вправи за Короля. Гляньте на мене. Шкіра та кістки. А тепер погляньте на нього. (Вказує на плакат з зображенням культуриста.) Які м’язи, яка пропорція тіла. Ось що робить рух. Ось результат фізичних вправ. В наш жахливий час, коли наші Чорні сусіди нагнітають недружелюбну обстановку, потрібно бути сильним, як він. (Знову показує на плакат, чхає.)
РАДІО. Будьте здорові, ваша величність.
КОРОЛЬ. Дякую. А що ми маємо? Ить! (Згинає руку, тужиться, напрягає біцепс.) Хіба це мускулатура? Хіба це королівський біцепс? Теє та як його, ще урветься від напруги.
РАДІО. У вашої величності є охорона. Вона не дасть скривдити свого Короля.
КОРОЛЬ. Не дасть… А якщо, не приведи Боже, прийдеться постояти за себе самому? Ні, шановні. Треба займатись спортом. (Витягає гирю.) Фізкультура і спорт – ось що відверне від мене кривдників.
РАДІО. Що ви робите, ваша величність? Не королівський це спорт – тягати залізяки! Королівський спорт – шахи!
КОРОЛЬ. Тихіше. Прокинеться принцеса. І тоді перепаде нам на горіхи!
Раптово з’являється ПЕТАРД. Він замислив щось зле. Сміється. Ховається.
КОРОЛЬ (озирнувся, але нікого не побачив, продовжує звертатися до Радіо). І не треба сміятися. Шахи… Хіба це спорт? Ить! (Пробує підняти гирю, намагається закинути її на груди, не виходить.) Слабак… Тюхтій… (Злиться, намагається підняти гирю знову. Крекче, натужується, але Петард зробив так, щоб гиря вислизнула і впала Королю на ногу.) А-а-а-а!!! (Шепоче.) Моя нога.
ПЕТАРД, сміючись, зникає.
РАДІО. Королівська нога!!! Останні вісті! Гиря впала на королівську ногу!!! Лікаря! Терміново лікаря до Короля!
КОРОЛЬ (корчачись від болю). Тихіше. Принцеса прокинеться…
Чути сирену машини “швидкої допомоги”. Скрипнули гальма, хлопнули дверцята. Вибігає ПЕТАРД. На ньому білий лікарський халат, в руці він тримає чемоданчик. За ПЕТАРДОМ йде ЛАПОЧКА, одягнена у легке біле плаття.
ПЕТАРД.Чудово! Яке нещастя. Хворий потребує спокій. (Ставить чемоданчик на підлогу та садовить Короля на білий стілець.)
ЛАПОЧКА. Татусю, що трапилось?
КОРОЛЬ (посміхаючись). Нічого страшного, донечко.
ЛАПОЧКА. Боюся, що це не так.
ПЕТАРД (ощупуючи хвору ногу, Король скрикує). Болить? Чудово! Спробуємо встати. (Король встає, знову скрикує від болю, сідає.) Відмінно! Гіпс та постільний режим!
ЛАПОЧКА. Я так і знала.
КОРОЛЬ. Донечко…
ЛАПОЧКА. Я так і знала, що Барбі нікому буде зустріти. За годину сяде літак, на борту якого знаходиться любимиця дівчаток усього світу, а мій татусь робить все можливе, щоб тільки не їхати в аеропорт.
КОРОЛЬ. Доню, я ж нехотячи…
ПЕТАРД.Гіпс, постільний режим!
ЛАПОЧКА. Я не можу цього чути. Барбі відгукнулась на наше запрошення, це така честь побавитись з нею. Я сама нещасна принцеса в світі. (Плаче.)
КОРОЛЬ. Лікарю, зробіть що-небудь.
ПЕТАРД. Гіпс, постільний режим.
КОРОЛЬ.Та ви ж маг, ви все можете.
ПЕТАРД. У мене надто маленька платня…
ЛАПОЧКА. Я ніколи не побачу Барбі.
КОРОЛЬ. Доню… (Петарду.) Сто монет, якщо я цієї ж миті встану на ноги!
ПЕТАРД. О-о-о! Гіпс, постільний режим.
КОРОЛЬ. Двісті!
ПЕТАРД. П’ятсот.
КОРОЛЬ. Та це ж грабіж серед білого дня!
ПЕТАРД. Нічого не вдієш, ми з вами живемо у жахливий час.
ЛАПОЧКА(схлипуючи). Барбі…
КОРОЛЬ. Добре, п’ятсот! У мене нема більше… часу торгуватися.
ПЕТАРД. Чудово!
ПЕТАРД виймає з чемоданчика пилку. КОРОЛЬ скрикує, знепритомніє. ЛАПОЧКА бере батька за руку. ПЕТАРДОМ оволодівають Білі сили.
ЛАПОЧКА (Петарду). Що ви робите?
ПЕТАРД (ховає пилку). Не хвилюйтесь, усе буде гаразд. (Дістає з чемоданчика флакон, розпилює на ногу Короля ліки.) Ось і все. (Дає Королю понюхати нашатирний спирт.) Все в порядку.
КОРОЛЬ (отямившись, пробує встати). Не болить! (Стрибає.) Не болить! Чудо! Пшик – і все! Пшик – і п’ятсот монет. Ви справжній ма… (Дивиться Петарду в очі. У Петарда проходить внутрішня боротьба Чорних і Білих сил. Знову перемагають Чорні сили.) Маг!
ПЕТАРД. Час- це гроші!
КОРОЛЬ. Гроші одержите у мого скарбника.
ПЕТАРД. Надзвичайно добре! (Король чихає.)Будь здоров і не кашляй!
КОРОЛЬ. Дякую…
ПЕТАРД виходить, прихопивши з собою чемоданчик. Чути, як від’їжджає машина “швидкої допомоги”.
КОРОЛЬ. Дивний лікар. (Лапочці.) Бачиш, донечко, нічого страшного, а ти хвилювалась. Цієї ж миті їду в аеропорт зустрічати любимицю усіх дівчаток.
ЛАПОЧКА (витираючи сльози хусточкою). Татусю, ти маєш намір зустрічати Барбі у такому вигляді? Це ж непристойно.
КОРОЛЬ. Ой, вірно! Білий камзол, білі мереживні манжети, білі панталони…
ЛАПОЧКА. І королівський медальйон на ланцюжку з чистого золота.
КОРОЛЬ.А якщо його поцуплять? Живемо ж бо у жахливий час.
ЛАПОЧКА. Татусю!
КОРОЛЬ. Добре-добре! Як скажеш! Я побіг переодягатись!
КОРОЛЬ виходить. ЛАПОЧКА залишається одна.
ЛАПОЧКА (складаючи букет з білих паперових троянд). Ах, як мені не терпиться якнайшвидше подружитися з Барбі. Кажуть, що вона надзвичайно красива, в неї самі нарядні капелюшки на світі. Вона чудово танцює та співає, вона – сама довершеність. Мені так самотньо. У мене нема друзів. Немає нічого страшнішого за самотність. Безумовно, я не зовсім одна. Є у мене татусь-Король, але він уже дорослий і не любить гратись у дитячі ігри. Татусь, як і всі чоловіки, мріє стати сильним, тому що в наш жахливий час сильних поважають. Тільки б нічого не трапилось. (Грім.) А що, коли літак з Барбі не проб’ється крізь чорні хмари? Жахливо! Я весь час чогось боюся. Та не можна ж бути таким страхополо-хом. Соромно! Все буде гаразд. (Співає.)
Серце стривожене б’ється: “Так-так!”
Щось в королівстві у нашім – не так.
Рік королівство в оточені тьми,
Променів сонця не бачимо ми.
Квіти зів’яли, веселки нема,
Пісню змінила тиша німа.
Хто допоможе у цей лихий час?
Барбі – єдина надія для нас!
Серце стривожене б”ється:”Так-так!”
Це перемін до найгіршого знак.
Серце стривожене б’ється: “Так-так!”
Щось в королівстві у нашім - не так.
Входить КОРОЛЬ, одягнений згідно королівського етикету, тільки камзол застебнутий на перекіс.
КОРОЛЬ. Як я виглядаю, дочка моя?
ЛАПОЧКА. Ех, татусю. (Перезастібає камзол.) Ваша величність,ви найсимпатичніший Король у світі.
КОРОЛЬ. Ось! Ось причина моєї самотності.
ЛАПОЧКА. Квіти!
КОРОЛЬ. Навіщо квіти?
ЛАПОЧКА. Татусю, невже ти забув, що при зустрічі дамам дарують квіти. (Вручає букет білих троянд.) Ось! (Зітхає.) Сама зробила.
КОРОЛЬ. Ну, звичайно, це ж правила етикету! Шкода, що цих правил дотримуємось тільки ми з тобою.
ЛАПОЧКА. Час!
КОРОЛЬ. Лечу, золотце моє.
КОРОЛЬ та ЛАПОЧКА виходять.
КАРТИНА ТРЕТЯ.
Того ж ранку. Чорна половина Чорно-Білого королівства.
Маман у спортивній формі та чорних боксерських рукавицях гамселить боксерську грушу.
МАМАН. Ось тобі!.. Ну, як тобі моя ліва?.. Удар!.. Ще удар!.. Подобається?.. Гостей вони запрошують!.. Ось тобі!.. Барбі!.. Приймай!.. Ось тобі Барбі!.. А правою!.. Не чекав?.. Держи ще!..
Виходить ВРЕДОТА з оберемком старих іграшок. Довго спостерігає за МАМАН.
МАМАН (продовжуючи боксувати). Захищайся!.. Ось тобі!.. Ще!.. Знизу!.. Ще знизу!.. Тільки щоб Вредота ні про що не довідалась!.. Ось тобі ще!.. Бо зараз почнеться…!
ВРЕДОТА не витримує і щосили чихає.
МАМАН. Смерч прокинувся. (Вредоті.) Будь здорова, як корова!
ВРЕДОТА. Що ти там бурмотіла, Маман?
МАМАН. Муха у вухо залетіла, не твоє собаче діло!
ВРЕДОТА. Ти щось від мене приховуєш. Кажи, бо інакше…
МАМАН. Тільки спробуй.
ВРЕДОТА. А що буде?
МАМАН. Вріжу боляче.
ВРЕДОТА. Я хочу знати!!!
Включається РАДІО.
РАДІО. Увага! Увага! Передаємо останні новини! Його величність, Король, з букетом білих троянд на розкішному білому автомобілі у супроводі охорони направляється в аеропорт зустрічати Барбі, яка прибуває сьогодні з Різнокольорової країни! Іноземна гостя люб’язно погодилась погратись з дочкою Короля, принцесою Лапочкою!
МАМАН (до Радіо.) І хто тебе за язик смикнув, електрична ти талалайка!?
РАДІО. Вибачте, служба!
ВРЕДОТА (ніби сирена). А-а-а-а-а-а!
МАМАН. Почалось!
ВРЕДОТА (жбурляє в Маман іграшки). Хочу Барбі!
МАМАН. Не репетуй! Стули рота!
ВРЕДОТА (ще голосніше). Хочу Барбі!
МАМАН. Повторюю останній раз: стули рота! Вредота!
ВРЕДОТА. Не стулю! Тільки й чую щодня: стули рота, стули рота! Боксувати ти мені не даєш, бавитись зі мною ти не хочеш, подружки у мене нема!
МАМАН. Не стогни! Ні, все ж таки вірно кажуть, що діти – це надто дороге задоволення.
ВРЕДОТА (витираючи ніс рукавом). Ось бачиш, у тебе є дороге задоволення, у Короля є дороге задоволення, у його дочки також буде дороге задоволення, а у мене немає навіть найдешевшого! (Реве.)
МАМАН.От завела! Задоволення на мою голову. Стоп! (Пауза.) Воно ж і дійсно, що ж це таке? У дочки сусіда буде Барбі,а у моєї ні? Виходить, вони Білі люди, а ми - Чорні? (Звертається до Радіо.) Коли прилітає іноземна гостя?
РАДІО. Через декілька хвилин літак з Барбі здійснить посадку.
МАМАН.У нас ще безліч часу. (Кличе сина.) Петард! Петард!
ВРЕДОТА (приєднується). Петард! Петард!
З’являється ПЕТАРД з книжкою “Чорна та Біла Магія” в руках.
ПЕТАРД. Чого горлаєте, родаки?
МАМАН. Ти вже тут? Все чаклуєш?
ПЕТАРД.Чаклую. Експериментую.
МАМАН. Досить експериментувати. Діло є!
ПЕТАРД. Задумали невеликий злочин, Маман? А я думаю, чого це у мене руки сверблять. І що в нас цього разу?
МАМАН. На Білу половину королівства прибуває Барбі.
ПЕТАРД.Знаю!
МАМАН. Треба Короля обдурити. Барбі відібрати.
ПЕТАРД (замислюється).Але як? Там же охорона.
МАМАН (вказуючи на книгу.)Ось ти і думай як, розумнику. Ідемо, Вредото, вважай, що Барбі вже твоя.
МАМАН та ВРЕДОТА виходять. ПЕТАРД ще деякий час гортає книгу, закриває її, єхидно сміється і зникає.
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА.
Аеропорт Чорно-Білого королівства. Король з букетом
білих троянд чекає посадки літака.
КОРОЛЬ. Все у порядку, я на місті. Оркестр також на місті. Перевіримо вартових. (Пошепки.) Перший.
ГОЛОС ПЕРШОГО. Я, ваша величність.
КОРОЛЬ. Добре. Другий.
ГОЛОС ДРУГОГО.Тут, ваша величність.
КОРОЛЬ.Чудово. Третій.
ГОЛОС ТРЕТЬОГО.На місті… А-а-а-пчхи!
КОРОЛЬ. Будьте здорові, Третій.
ГОЛОС ТРЕТЬОГО. Дякую, ваша величність.
КОРОЛЬ. Похвально.Четвертий. (Пауза.) Четвертий. (Чути хропіння.)Спить, ледащо. Як завжди. (Голосно.) Четвертий!
ГОЛОС ЧЕТВЕРТОГО. А? Що? Я не спав, ваша величність!
КОРОЛЬ.Як вам не соромно, Четвертий? Ніякої поваги. Ви ж Короля охороняєте.
ГОЛОС ЧЕТВЕРТОГО.Вибачте, ваша величність. Більше не буду.
КОРОЛЬ. В …надцятий раз вибачаю.
Включається РАДІО.
РАДІО.Увага! Увага! Літак рейсом з Різнокольорової країни здійснив посадку в аеропорту Чорно-Білого королівства.
КОРОЛЬ.Оркестр, музику!
Грає оркестр. Виходить ПЕТАРД, переодягнений у БАРБІ. В руках у нього чемодан. ПЕТАРД проходить повз короля. КОРОЛЬ не звертає уваги. ПЕТАРД повертається, проходить знову. КОРОЛЬ не реагує.
ПЕТАРД.Стоп,стоп,стоп! (Музика замовкає. Звертається до Короля.) В чому справа?
КОРОЛЬ. Ви це мені, шановна?
ПЕТАРД. Так-так. Тобі.В чому справа?
КОРОЛЬ. В чому справа?
ПЕТАРД. Це я у тебе хочу спитати: в чому справа?
КОРОЛЬ. Справа в тому, що я зустрічаю гостю-іноземку.
ПЕТАРД. Ну!
КОРОЛЬ. Що, ну-у?
ПЕТАРД. Іноземна гостя перед тобою.
КОРОЛЬ (озираючись).Де?
ПЕТАРД. Я і є іноземна гостя Барбі! І ти мене ображаль!
КОРОЛЬ (сторопівши). Барбі? .. Екскьюз мі. Вибачте. Даруйте за мою неуважність. (Кричить.) Оркестр, музику! (Звучить музика. Король виконує серію реверансів-кульбітів.)
ПЕТАРД (зупиняючи Короля). Айн мінут! (Музика замовкає.) Які б”ютефул квіти. (Пауза.) Який б”ютефул медальйон!
КОРОЛЬ. Що?
ПЕТАРД. Давай квіти, кажу. У нас мало часу.
КОРОЛЬ. Вибачте… Звичайно, авжеж… (Вручає Петарду білі троянди.)Це вам, шановна!
В ПЕТАРДА відбувається боротьба Чорних та Білих сил.На мить беруть верх Білі сили.
ПЕТАРД.Спасибі, але я не Бар… бі… (Знову Чорні сили оволодівають Петардом.) Мерсі! (Бере букет.) Фі! Не справжні? (Король зітхає, Петард сміється.) Який чудовий зустріч!
КОРОЛЬ. Я надзвичайно радий, що вам подобається.
ПЕТАРД. Ваш королівство єсть справжній фантастіш, особливо ідея фарбувати все на Білий та Чорний колір.
КОРОЛЬ. Мушу вам признатися, шановна Барбі, це не моя ідея. Наше королівство завжди було БАРВИСТИМ. Але щось трапилось і тепер тільки так відрізняємо Зло від Добра, а якщо все перемішати, то…
ПЕТАРД. Капут!
КОРОЛЬ. Гірше, шановна Барбі!
ПЕТАРД (сміється). Ах, як я тебе зрозуміль…
КОРОЛЬ. А як ваші справи, шановна Барбі? Як там у вас, в Різнокольоровій країні?
ПЕТАРД.Я все тобі розповім, але потім. О”кей?
КОРОЛЬ. Х-х-окей…
ПЕТАРД. А тепер самий час змиватися.
КОРОЛЬ. Не зрозумів…
ПЕТАРД. Поїхали, кажу!
КОРОЛЬ. Поїхали… Прошу вас… До машини.
КОРОЛЬ бере чемодан ПЕТАРДА, ПЕТАРД віднімає чемодан, іде попереду. КОРОЛЬ крокує за ним. Обидва виходять. Їх місто відразу займає МАМАН. Вона переодягнена у КОРОЛЯ.
Чути шум автомобіля, що від”іжджає.
МАМАН. Поїхав. З “Барбі”. (Сміється.) Як був недотепою, так недотепою і залишився.
Виходить Барбі. Вона в самому гарному платті та капелюшку на світі. В руці у неї яскравий чемодан.
БАРБІ (звертається до Маман). Вибачте, будь ласка, це не ви Король Чорно-Білого королівства?
МАМАН (сторопіло). Єс!
БАРБІ. Дуже приємно. Мене звуть Барбі. (Пауза.) Я прилетіла до вас з далекої Різнокольорової країни.
Пауза.
МАМАН. Так ось ти яка, Барбі. Дивно, я гадала, що іноземці розмовляють на іноземній мові.
БАРБІ. Нічого дивного, просто я вмію розмовляти на всіх мовах світу.
МАМАН. Ось воно що? (Заздрісно.) Яка в тебе гарна сукня! І капелюх мені дуже подобається.
БАРБІ (показуючи на чемодан). У мене їх багато, і я обіцяю вам одну з них подарувати.
МАМАН. Мені?
БАРБІ. Вам.
МАМАН. По-да-ру-ва-ти? Так що ж я вкрасти собі не можу… (Пауза.) Твої капелюшки мені ні до чого! А ось моїй донечці вони неодмінно сподобаються. Поїхали, я тебе з нею познайомлю. (Йде до виходу.)
БАРБІ. Дивний Король.
БАРБІ прямує за МАМАН. Вони виходять.
КАРТИНА П”ЯТА.
Біла половина Чорно-Білого королівства. Входять КОРОЛЬ та ПЕТАРД, переодягнений в БАРБІ.
КОРОЛЬ. Прошу вас, проходьте. Почувайтесь, як вдома!
ПЕТАРД. Мерсі.
КОРОЛЬ. Доню! Лапочко!
ПЕТАРД (роздивляється, щоб поцупити). Б”ютефул! Дуже б”ютефул!
КОРОЛЬ. Донечко, де ти? Поглянь, хто до нас приїхав!
Вбігає ЛАПОЧКА. Побачивши ПЕТАРДА, зупиняється у здивуванні. Пауза.
КОРОЛЬ. Познайомся, сонечко моє! (Представляє ПЕТАРДА.) Любимиця всіх дівчаток світу – Барбі!
ПЕТАРД (посміхаючись). Бонжур! Це і є дочка Короля? Який чудовий дитинка!
Пауза.
КОРОЛЬ. Донечко, що з тобою? Не бійся. Ти ж так хотіла погратись з Барбі.
ПЕТАРД. О, я розуміль, вона є дуже маленький боягузик?
Пауза.
КОРОЛЬ. Та що з тобою, Лапочко? Негайно привітайся з Барбі.
ЛАПОЧКА (робить кніксен). Вітаю вас.
КОРОЛЬ. Ти не здорова, зіронька моя?
ЛАПОЧКА. Мені якось не по собі.
ПЕТАРД. Короший. Короший Ляпочка.
КОРОЛЬ (пропонуючи Петарду стілець). Прошу вас, сідайте, будь ласка.
ПЕТАРД (сідає). Мерсі.
Пауза.
ЛАПОЧКА. Ой!
КОРОЛЬ, ПЕТАРД (разом). Що!!
ЛАПОЧКА. Медальйон, татусю!
КОРОЛЬ (шукаючи на грудях). Ой!.. Я так і знав!
ПЕТАРД. Що трапилось?
КОРОЛЬ. Викрали мій медальйон, символ королівської влади!
ПЕТАРД (встаючи). Символ влади?
КОРОЛЬ. Коли ж вони встигли? Чотири охоронці на варті…
ПЕТАРД. Жахливий час.
ЛАПОЧКА. Не розчулюйся так, татусю.
Включається РАДІО.
РАДІО. Увага! Увага! Всім! Всім! Всім! Зник королівський медальйон на золотому ланцюжку – символ королівської влади! Хто знайде і поверне – може розраховувати на винагороду.
ПЕТАРД. Винагорода? А скільки?
КОРОЛЬ. Тисяча монет.
ПЕТАРД. Десять тисяч!
КОРОЛЬ. Ні-ні, максимум три!
ПЕТАРД. Десять!
КОРОЛЬ. Три!
ПЕТАРД. Десять.
КОРОЛЬ. Згода! П’ять! П’ять тисяч монет і жодною монетою більше!
Пауза.
ЛАПОЧКА. Все це здається дуже дивним.
КОРОЛЬ. Екскьюз мі… Вибачте, шановна Барбі, що я турбую вас своїми проблемами… Час такий… Нікому не можна довіряти… Вас це, безумовно, не стосується.
ПЕТАРД. Гран мерсі.
КОРОЛЬ (до Лапочки). Доню, будь ласка, розваж чим-небудь нашу шановну гостю.
ЛАПОЧКА. Добре, татусю.
КОРОЛЬ (Петарду). А я, з вашого дозволу, піду переодягнутись. (Йде до виходу.) Треба ж, стягнули з-під самого носа… (Виходить.)
Пауза.
ПЕТАРД. Все о”кей, чудовий дитинка?
ЛАПОЧКА. Барбі вміє розмовляти на усіх мовах світу, в тому числі і на нашій.
ПЕТАРД. Так? Тоді чого це я собі язика ламаю? Давай, будемо розмовляти на нашій… (Пауза.) Чого ти в мене втупила очі?
ЛАПОЧКА. Барбі ввічлива і лагідна.
ПЕТАРД. Так? А я ввічлива… і дуже навіть лагідна.
Пауза.
ЛАПОЧКА. У Барбі довге, густе, пушисте волосся.
ПЕТАРД. А у мене що, мочалка на голові?.. Волосся. Можна сказати, дуже навіть пушисте.
ЛАПОЧКА. А що у вас в чемодані?
ПЕТАРД (розгублено). А що у мене в чемодані?
ЛАПОЧКА. У Барбі в чемодані різні гарні платтячка, капелюшки, книжки та подарунки.
ПЕТАРД (полегшено). Є,є там і книжки, і платтячка, і капелюшки, і подарунки… Все там є.
Пауза.
ЛАПОЧКА. А ще Барбі знає безліч гарних пісень.
ПЕТАРД. Я знаю! Про цапика! (співає.)
Жив-був у бабці сіренький цапик.
Цапик,цапик, - товстий козел!
Сірого цапика бабця любила.
Била, била, - і в каші зварила.
ЛАПОЧКА. Неправда. Бабуся добра.
ПЕТАРД. Чого ти мене постійно перевіряєш? Ти що мені не віриш? (Білі сили роблять спробу оволодіти Петардом, але це виявляється марним.) Та Барбі я, Барбі! З далекої Різноко-льорової країни!
Пауза.
ЛАПОЧКА. Я покажу вам палац.
ПЕТАРД. Ну, це зовсім інша справа. Все покажи, нічого не приховуй.
ЛАПОЧКА. Я покажу вам дитячу кімнату.
ПЕТАРД (розчаровано). Дитячу?
ЛАПОЧКА. Барбі дуже любить дітей. Барбі любить гратися з дітьми. В дитячій ми можемо знайти різні іграшки…
ПЕТАРД. Я обожнюю гратися.
ЛАПОЧКА. Прошу вас, проходьте, будь ласка.
ПЕТАРД. З задоволенням.
ПЕТАРД бере чемодан і прямує за ЛАПОЧКОЮ. Вони виходять.
КАРТИНА ШОСТА.
Чорна половина Чорно-Білого королівства. Входять МАМАН,
за нею БАРБІ.
МАМАН. Вредота! Вредота, дивись, кого я тобі притарганила!
БАРБІ. Вредота? Яке дивне ім’я.
МАМАН (відклеює бороду, вуса). Нічого дивного. Яка дитина, таке й ім’я.
БАРБІ. Ви не Король… Ви мене обманули.
МАМАН (сміється). В наш жахливий час доводиться обманювати, інакше тобі нічого не перепаде.
Вбігає ВРЕДОТА.
ВРЕДОТА (верещить від захоплення). Барбі!!! Барбі!!! Барбі!!!
МАМАН. Стули пельку! (Барбі.) Чемоданчик давай.
БАРБІ (подає чемодан). Візьміть, будь ласка.
ВРЕДОТА (перехоплює чемодан). Це моє!
МАМАН. От жаднюга! Досить з тебе цієї Барбі.
ВРЕДОТА (репетує). Маман, це мій чумодан!!!
МАМАН. Зараз як шльопну по губах!Будеш знати як на матір голос підвищувати!
БАРБІ. Ви шльопаєте дітей?
МАМАН. В наш жахливий час не тільки шльопнути, а інколи і поколотити корисно.
БАРБІ. А ви не пробували порозмовляти з дітьми трошки інакше?
МАМАН. Інакше вони не розуміють. А рука у мене важкенька…
ВРЕДОТА (відкриває рота, демонструє відсутність передніх зубів). Маман у мене боксер.
БАРБІ. Ви любите спорт?
МАМАН. Обожнюю. Над усе колотити грушу. Заспокоює нерви. Не пробувала?
БАРБІ. Що ви! Я люблю теніс, волейбол, плавання…
МАМАН (захоплюючись). Ух, ти! А що це за спорт?
ВРЕДОТА. Маман!
МАМАН. Чого шумиш? Розпатякалась…
ВРЕДОТА. Забирайся. Ти нам заважаєш!
МАМАН. Во, виховання. (Пускає сльозу.) Ніякої поваги. (Кидається на дочку.) Зараз як дам в щелепу!
БАРБІ. Прошу вас, будь ласка, не треба сваритись! Ми обов’язково продовжимо нашу розмову пізніше. З вами дуже приємно спілкуватись.
Пауза.
МАМАН (щиро). Зі мною приємно?..
ВРЕДОТА. Маман…
МАМАН. Іду… Зі мною приємно… (Виходить).
Пауза. ВРЕДОТА виносить з дитячої кімнати чорний стілець, ставить його біля БАРБІ. БАРБІ дякує, хоче присісти, але ВРЕДОТА першою сідає на стілець.
ВРЕДОТА (поклавши чемодан Барбі собі на коліна). Скажи мені, що у тебе в чумодані?
БАРБІ.Мої плаття, капелюшки, книги та подарунки.
ВРЕДОТА. Від тепер це все – моє.
БАРБІ. Негарно брати чуже.
ВРЕДОТА (сміється). Бери все, що погано лежить, будь жадібним, ображай слабших, нікому не довіряй, ні з ким не дружи.
БАРБІ. Хто тебе цьому навчив?
ВРЕДОТА. Хто-хто, дід Піхто! (Сміється. Пробує відкрити замки на чемодані.) Братан. Братан у мене розумний, начитаний. У нього є книга “Чорна та Біла Магія”. Він все знає і все вміє. Справжній чаклун.
БАРБІ. “Чорна та Біла Магія”?
ВРЕДОТА. Коли взяти чорну та білу фарби, змішати їх, то біла почорніє. Чорне сильніше за Біле. Скоро усе Добре зробиться Поганим.
БАРБІ. Звідки у вас ця книга?
ВРЕДОТА. Де була, там вже нема! (Сміється.) Братан знайшов. У старій, залізній скрині. Він усюди встромляє свого носа. Вона там дуже довго лежала під замком. (Кидає чемодан.) Проклятий чумодан!
БАРБІ. Я відразу відчула, що у вас тут коїться щось неладне. Тепер мені все зрозуміле: вас потрібно рятувати.
ВРЕДОТА (грізно). Кого? Нас? Це тебе потрібно рятувати, бо ти звідси ніколи не вийдеш!
БАРБІ (схвильовано). Але мене чекають.
ВРЕДОТА. Хто?
БАРБІ. Король, його дочка, інші діти.
ВРЕДОТА. Ха-ха-ха! Зачекають! Тепер ти моє дороге задоволення і робитимеш все, що я накажу тобі.
БАРБІ. Не можна бути такою злою дівчинкою.
ВРЕДОТА. Не патякай!
БАРБІ. І все одно я впевнена, що в тебе душа добра. Просто ніхто і ніколи не розмовляв з тобою ввічливо та лагідно, і ти не знаєш чарівних слів.
ВРЕДОТА. Чарівних? (Пауза.) А ти знаєш?
БАРБІ. Авжеж, їх знають усі виховані діти та дорослі.
ВРЕДОТА. І що ти хочеш взамін за чарівні слова?
БАРБІ. Нічого.
ВРЕДОТА. Нічого? (Пауза.) Так не буває.
БАРБІ. Я їх тобі подарую.
ВРЕДОТА. По-да-ру-єш?
БАРБІ. Запам’ятовуй: коли просиш, кажи “будь ласка”, коли одержуєш, кажи “дякую”.
ВРЕДОТА. Будь-лас-ка. Дя-ку-ю. (Пауза.) Отже, коли Маман вперіщить мене в щелепу, я маю сказати їй:”Дякую”?
БАРБІ. Якщо ти скажеш їй лагідно “Мамочко” – все зміниться.
ВРЕДОТА. Все-все?
БАРБІ. Все-все. Чарівні слова тепер твої, користуйся ними частіше.
ВРЕДОТА. Брешеш!
БАРБІ. Побачиш.
Пауза.
ВРЕДОТА. Добре. Давай гратись.
БАРБІ. А чарівне слово?
ВРЕДОТА. Будь-лас-ка.
БАРБІ. А в яку гру?
ВРЕДОТА. В дурня.
БАРБІ. Я такої гри не знаю.
ВРЕДОТА. В карти! Хто програв – той дурень.
БАРБІ. Мені дуже шкода, але я не вмію.
Пауза.
ВРЕДОТА. Добре. Тоді давай розповідати жахливі історії… Будь ласка!
БАРБІ. Давай. Тільки не жахливі, а добрі.
ВРЕДОТА. Ти починай,.. будь ласка.
БАРБІ. Слухай. Я розповім тобі про Різнокольорову країну, країну, де завжди синє небо, де завжди світить сонечко, про країну, де люди живуть у різнокольорових будинках, лагідно говорять один до одного і вирощують квіти.
ВРЕДОТА. Як гарно! У нас також росли квіти… Потім вони раптово зів’яли.
БАРБІ (співає).
Там, за океанами,
Наче намальована
Чарівними пензлями
Країна кольорів.
Із дітьми слухняними,
Мудрими дорослими,-
Тому нема в країні тій
Ні слуг, ні королів.
Замість зими у нас весна,
Довкола все заквітчане,
Сміється сонце в вишині
Веселкою увінчане.
Країну бачу цю
У ві сні і наяву,-
Там небо синє-синє,
В лісах зелених гори.
Близька мені й знайома,
Бо я у ній живу!
Палітрою для барв
Слугують нам простори.
Замість зими у нас весна,
Довкола все заквітчане,
Сміється сонце в вишині,
Веселкою увінчане.
ВРЕДОТА (плаче). Мені ніхто і ніколи не співав таких гарних пісень. Дякую.
БАРБІ. Будь ласка. (Витирає Вредоті сльози хустинкою.) Ось бачиш, я була права. Ти добра дівчинка.
ВРЕДОТА. Підемо до моєї дитячої кімнати, будь ласка. Я тебе закрию, щоб ти не втекла.
БАРБІ. Якщо ти мене закриєш, то я не зможу вам допомогти…
ВРЕДОТА. Не патякай! Будь ласка.
ВРЕДОТА забирає чемодан і тягне за собою БАРБІ.
КАРТИНА СЬОМА.
Біла половина Чорно-Білого королівства. З’являються ЛАПОЧКА та ПЕТАРД, переодягнений БАРБІ. ПЕТАРД насилу несе чемодан, що помітно поважчав.
ЛАПОЧКА. Ну ось і все. Я показала вам всі кімнати нашого палацу.
ПЕТАРД. Було дуже цікаво.
ЛАПОЧКА. Яка з кімнат сподобалась вам найбільше?
ПЕТАРД. Колонна зала. Там безліч різних золотих дрібничок.
ЛАПОЧКА. А дитяча? Вам сподобалась моя дитяча кімната?
ПЕТАРД. Певна річ! Мила дитяча! (Чорні сили на мить відпускають Петрада.) Ти дуже добра дівчинка, Лапочко, але на тебе чекає розчарування… Я не… (Чорні сили знову оволодівають Петардом.) Ну чого ти весь час на мене дивишся?
ЛАПОЧКА. Розкажіть, будь ласка, про Різнокольорову країну.
ПЕТАРД. А чого про неї розповідати… Звичайна собі країна… Тільки різнокольорова.
ЛАПОЧКА. Там гарно?
ПЕТАРД. Ну, не дуже… Занадто все рябе… А ось у вас гарно. Чорне! Біле! Фантастика!
ЛАПОЧКА. В Різнокольоровій країні сонце є?
ПЕТАРД. Ну… буває. А яка користь з нього, тільки очі ріже, і спека.
ЛАПОЧКА. А у нас завжди хмарно. Білі хмарки давно обернулись чорними грозовими хмарами. Від цього настрій стає також похмурим.
ПЕТАРД. Це добре, коли все чорніє. (Пауза.) Знову втупилась очима… (Лапочці.) Ну чого ти на мене дивишся?
ЛАПОЧКА. Ви сказали, що любите гратись з дітьми.
ПЕТАРД. Гратись? Я не проти трошки попустувати. Я тобі зараз таке покажу, з вибухами, з димом. Маєш сірники?
ЛАПОЧКА. Сірники – не іграшка.
ПЕТАРД. Дійсно? Шкода. А то я б таке втнув… (Пауза.) Ла! (Пауза.) Ось!!! (Виймає з кишені чорну та білу коробочки.) Ось!!!
ЛАПОЧКА. Що це?
ПЕТАРД. А-а-а-ха-ха-ха-ха! Це мій винахід! Магічні порошки!
ЛАПОЧКА. І що вони можуть?
ПЕТАРД. О-о-о! Вони можуть будь-кого зробити невидимим!
ЛАПОЧКА. Казка.
ПЕТАРД. Не віриш? Тоді давай пограємо у піжмурки.
ЛАПОЧКА. Давайте.
ПЕТАРД. Заплющ очі і порахуй до десяти.
ЛАПОЧКА заплющує очі і починає рахувати. ПЕТАРД відкриває чорну коробочку, дмухає в неї, розлітається блискучий порошок.
ЛАПОЧКА. Можна?
ПЕТАРД. Шуруй!
ЛАПОЧКА відкриває очі. ПЕТАРД стоїть поруч, але вона його не бачить. Починає шукати.
ПЕТАРД. Ку-ку.
ЛАПОЧКА (перелякано.) Ой!.. Де ви?
ПЕТАРД. Я тут!
ЛАПОЧКА (повертається на голос, але нікого не бачить). Дивно.
ПЕТАРД. Ку-ку.
ЛАПОЧКА. Досить, я боюся. Де ви?
ПЕТАРД відкриває білу коробочку, дмухає в неї і знову стає видимим.
ПЕТАРД. Я тут!
ЛАПОЧКА (приголомшена). Так це правда?
ПЕТАРД. Хочеш спробувати? (Кладе коробочку на стіл.) Чорний порошок – і ти зникаєш, білий – і тебе знову видно. Все простіше простого.
ЛАПОЧКА. Спасибі, я вам вірю.
ПЕТАРД (радісно). Нарешті! Та це ще так, дитячі розваги! Ось коли я пізнаю таїнства гіпнозу, ось тоді…
ЛАПОЧКА. Що тоді?
Пауза. Включається РАДІО.
РАДІО. Увага! Увага! Останні новини! Його величність, Король, знову робить спробу підняти гирю!
ЛАПОЧКА. Ой, який жах! (Петарду.) Вибачте, будь ласка, я вас залишу на хвилинку. (Вибігає.)
ПЕТАРД. Самий час змотуватися. (Відкриває чемодан, виймає королівський медальйон на золотому ланцюжку, очі заблищали.) Символ королівської влади! (Сміється.) Різнокольорового
життя їм закортіло! Ви завжди будете похмурими, дратівливими, стомленими, байдужими, завжди кудись квапитиметесь, постійно в турботах. Такими легко керувати.
Повертається ЛАПОЧКА. Бачить королівський медальйон на грудях у ПЕТАРДА і повний чемодан золотих речей біля його ніг.
ЛАПОЧКА (ледь стримуючи сльози). Ви не Барбі. Я це відразу відчула, як тільки вас побачила.
ПЕТАРД (закривши чемодан). Ти ніколи не побачиш Барбі! Ще жодна лялька не виходила з рук Вредоти цілою та неушкодженою! Вона палка прихильниця відривання лялькам рук і ніг. Нехороше дівчисько. (Сміється.)
ЛАПОЧКА. Ви мене обманули!
ПЕТАРД. Обмани, інакше обмануть тебе!
ЛАПОЧКА (плаче). Я вимагаю, щоб ви негайно ж звільнили Барбі.
ПЕТАРД (зловтішно). Вона вимагає. Ти скоріше почорнієш від горя, ніж дочекаєшся звільнення Барбі!.
ЛАПОЧКА. Тату! Татусю!
ГОЛОС КОРОЛЯ.Що трапилось, моє сонечко?
ПЕТАРД (підхопивши чемодан). Фініта ля комедія!
ПЕТАРД вибігає. ЛАПОЧКА плаче голосніше й голосніше. Включається РАДІО.
РАДІО. Увага! Увага! Щойно з достовірних джерел стало відомо про викрадення гості з Різнокольорової країни! Фальшиву Барбі, яка прибула на Білу половину Чорно-Білого королівства, викрито! Вона зникла, прихопивши з собою символ королівської влади – медальйон на золотому ланцюжку! Справжня Барбі знаходиться в ув’язненні на території Чорної половини Чорно-Білого королівства!
К і н е ц ь п е р ш о ї д і ї.
Д І Я Д Р У Г А.
К А Р Т И Н А В О С Ь М А.
Біла половина Чорно-Білого королівства. На вулиці йде дощ. ЛАПОЧКА одна.
ЛАПОЧКА (співає).
Там, у вишині, небо плаче,
Зрошує сльози до моїх долонь.
Там, у вишині, хоч ніхто й не бачив,-
Вранці зірниці будять сонця вогонь.
От як-би в небі сонечко
Хмар розірвало кайдани,-
Ніжність й тепло його променів
Були б дарунком бажаним!
ЛАПОЧКА сідає на білий стілець біля великого кошика з іграшками, плаче. Входить КОРОЛЬ, чихає.
ЛАПОЧКА (не повертаючи голови). Будь здоровий, татусю.
КОРОЛЬ. Дякую, доню. (Пауза.) Ти знову плачеш. Сльозами справі не зарадиш. Повір мені, все буде добре.
ЛАПОЧКА мовчить.
КОРОЛЬ. Так! Я винен! Винен, що все так сталося. Недоглядів, ошукали як хлопчиська. Але я ж просив пробачення?
ЛАПОЧКА мовчить.
КОРОЛЬ. Ми неодмінно щось вигадаємо. Тільки це не так просто, ти ж знаєш, сонечко моє. Зважитись на подвиг можуть тільки сильні… Авжеж, коли б ми з тобою були сильними…
ЛАПОЧКА мовчить.
КОРОЛЬ. Не можу! Не можу дивитись, коли плаче моя дівчинка. Руки опускаються. (Пауза.) Добре! (Бере білий стілець, сідає поруч з дочкою.) Хочеш пограємось? В “Сороку-ворону”? (Приказує, перебираючи пальці.) Сорока-ворона дітям кашку варила, на пріпичку студила… Тому дала…
ЛАПОЧКА мовчить.
КОРОЛЬ. Може хочеш в резинку? (Знаходить в кошику резинку, напинає її між стільцями, стрибає.) Чі-по-лі-но.
ЛАПОЧКА (виправляючи). Буратіно.
КОРОЛЬ. Ой, вірно! (Знову стрибає.) Бу-ра-ті-но, Чі-по-лі-но, та-то Кар-ло, і Аль-бі-на…
ЛАПОЧКА. Мальвіна.
КОРОЛЬ. Мальвіна… Не хочеш. (Знімає резинку, ховає її в кошик.) А в скакалки? (Дістає скакалку). Хто більше! (Стрибає.) раз! (Заплутується, стрибає знову.) Раз…Два…Три…
ЛАПОЧКА мовчить.
КОРОЛЬ. Ех! Будь що буде! (Кидає скакалку в кошик.) Король я, в решті решт, чи не Король? Ось піду зараз… туди… на Чорну половину… сам… і визволю Барбі…
ЛАПОЧКА. Татусю, невже ти зробиш це?
КОРОЛЬ. Заради тебе, сонечко, я готовий до всього.
ЛАПОЧКА. Татусю, який ти сміливий!
КОРОЛЬ. І сильний!
ЛАПОЧКА. І сильний! (Обіймає батька.) Я люблю тебе, татусю!
КОРОЛЬ. Прощавай, моя дівчинко.
ЛАПОЧКА. Не кажи такого. Все буде добре.
КОРОЛЬ. Все буде добре. (Пауза.) Я пішов?
ЛАПОЧКА.Йди.
КОРОЛЬ (йде, повертається). Я їм покажу, де раки зимують!
ЛАПОЧКА. Бережи себе.
КОРОЛЬ. Добре. (Пауза). Я пішов?
ЛАПОЧКА. Так.
КОРОЛЬ (йде, повертається). Ти уявляєш, повний палац охоронців і жоден не наважився… Боягузи! Прийшов час постояти самому за себе. І я постою!
ЛАПОЧКА. Ми постоїмо за себе, татусю.
КОРОЛЬ. Ми постоїмо за себе, моя квіточко. Ще як постоїмо. (Пауза.) Ну що, час?
ЛАПОЧКА. Час.
КОРОЛЬ (безутішно). Ех! (Іде.)
ЛАПОЧКА (стурбовано). Татусю!
КОРОЛЬ. А-а-а! (Повертається.) Що? Що, моя зіронько?
Пауза.
ЛАПОЧКА. Я проводжу тебе.
КОРОЛЬ. Дякую тобі, доню!
Пауза.
ЛАПОЧКА. Вперед?
КОРОЛЬ. Вперед!
КОРОЛЬ і ЛАПОЧКА виходять.
КАРТИНА ДЕВ”ЯТА.
Чорна половина Чорно-Білого королівства. МАМАН у спортивних трусах та майці піднімає гирю. З’являється ВРЕДОТА.
МАМАН. Сто двадцять шість… Сто двадцять сім… Сто двадцять вісім…
ВРЕДОТА. Ма-моч-ко!
МАМАН (пускає гирю). А? Що? Хто сказав?
ВРЕДОТА. Я, Мамочко!
МАМАН (розгублено). Ти що, захворіла?
ВРЕДОТА. Я здорова, як корова, Мамочко.
МАМАН. Припини зараз же! Це на тебе не схоже.
ВРЕДОТА. Не хвилюйся, я перевіряю.
МАМАН. Що?
ВРЕДОТА. Чи правду казала Барбі?
МАМАН. Що ти мелеш?
ВРЕДОТА. Барбі казала, що коли я тебе назву лагідно “Мамочкою”, то все зміниться.
МАМАН. Що зміниться?
ВРЕДОТА. Все.
МАМАН. Ось воно що!
ВРЕДОТА (вихваляючись). А ще мені Барбі подарувала чарівні слова!
МАМАН. Подарувала? А ти що, вже і вкрасти невзмозі?
ВРЕДОТА. Навіщо красти, якщо можна попросити!
МАМАН. Та хто ж тобі дасть, дурепа?
ВРЕДОТА. А чарівні слова?
МАМАН. Я бачу, ця Барбі своїми дурницями-нісенітницями зіпсує мою дитину. До речі, де вона? Як би ще не накивала п’ятами!
ВРЕДОТА. Не накиває. (Вказуючи ключі на поясі.) Я її закрила в дитячій.
МАМАН. Чого ж відразу не сказала!
МАМАН одягає боксерські рукавиці, прямує до груші і починає боксувати.
ВРЕДОТА. Мамочко!
МАМАН (затуливши вуха рукавицями). А-а-а!
ВРЕДОТА. Дай побоксувати, будь ласка!
МАМАН. Ти знову?
ВРЕДОТА. Ну, будь ласка!
МАМАН (знімає рукавиці, кидає їх Вредоті). На! На! Подавися!
ВРЕДОТА (тріумфуючи). Діє! Спрацьовує!
ВРЕДОТА одягає рукавиці, вищить від захоплення, лупцює грушу, точнісінько копіюючи рухи та вигуки МАМАН. МАМАН тим часом оговталась від нокауту чарівних слів.
МАМАН. Ну, досить, досить! Бач, розходилася! (Забирає рукавиці.) Піди краще перевір, чим займається твоя Барбі. Певно замок колупає.
ВРЕДОТА, задоволена, виходить.
МАМАН. Що це зі мною? Я ж ніколи не дозволяла їй робити те, чого вона просила. Дивно. Не на зле усе це! Ой, не на зле!
Повертається ВРЕДОТА.
ВРЕДОТА (важко дихаючи). Маман! Гості! До нас гості йдуть!
МАМАН. Які гості? Я нікого не запрошувала!
ВРЕДОТА. Сусіди пруться! Король та його дороге задоволення!
МАМАН. Наважились, все ж таки!
ВРЕДОТА. Що їм потрібно? Може, хочуть що-небудь вкрасти?
МАМАН (ущипливо). За Барбі твоєю йдуть.
ВРЕДОТА. Е-е-е! Не віддам! Маман, женіть їх в три шиї!
МАМАН. Відчуваю, що без мордобою тут не обійдеться!
КАРТИНА ДЕСЯТА.
Біла та Чорна половини Чорно-Білого королівства. На Білу половину виходить КОРОЛЬ та ЛАПОЧКА. КОРОЛЬ у піднятій догори руці тримає білу хусточку. Шлях на Чорну половину заступили МАМАН та ВРЕДОТА.
ЛАПОЧКА. Сміливіше, татусю.
КОРОЛЬ. Зараз-зараз, моя квіточка. (Наважується.) Добрий вечір, су… сус…сус… сусіди.
ВРЕДОТА (нахабно). Чого потрібно?
КОРОЛЬ (до Лапочки). Яка невихована дівчинка.
ЛАПОЧКА. Сміливіше, татусю.
КОРОЛЬ. Вибачте за невільне вторгнення, але ми змушені…
ВРЕДОТА. Забирайтесь геть!
КОРОЛЬ (до Лапочки). Я так не можу вести переговори.
ЛАПОЧКА (до Вредоти). Будь ласка, не перебивайте Короля.
Пауза.
ВРЕДОТА. Маман! Вона викрала моє чарівне слово!
МАМАН. Занімій! (до Короля.) Чого приперлися?
КОРОЛЬ. Яка нечувана брутальність!
ЛАПОЧКА. Ми вимагаємо, щоб ви негайно звільнили Барбі!
ВРЕДОТА. А по шиї не хочете?
КОРОЛЬ. Повертаємось, дівчинко моя.
ЛАПОЧКА. Ми не підемо звідси без Барбі!
МАМАН. Досить! (до Короля.) Ей ти, Тюхтій, забирай свою спадкоємицю і провалюй подалі від цього місця.
Пауза.
ЛАПОЧКА. Татусю!
КОРОЛЬ. Хто вам дав право так розмовляти з Королем? Я не дозволю…
МАМАН. Рахую до трьох! Раз!..
ЛАПОЧКА. Мій тато не Тюхтій! Він сильний і сміливий.
Пауза.
КОРОЛЬ. Так! Я можу постояти за себе.
МАМАН. Що я чую! Мені погрожують!
КОРОЛЬ. Вибачте, сусідко, але ви невірно мене зрозуміли. Вам ніхто не погрожує…
МАМАН. Двобій!
КОРОЛЬ. Який двобій?
МАМА. Я викликаю тебе на двобій!
Пауза.
КОРОЛЬ. Вибачте, сусідко, але я з жінками не б’юся!
МАМАН. Ха! Це я з жінками не б’юся! Баба!
КОРОЛЬ. Доню, мені не причулося, - це мене назвали Бабою?
ЛАПОЧКА. Так, татусю.
КОРОЛЬ. Я приймаю виклик!
ЛАПОЧКА (перелякано). Татусю!
КОРОЛЬ. Я бажаю битись!
МАМАН. Ось це вже по нашому!
КОРОЛЬ скидає з себе білий камзол і залишається в білих панталонах з мереживом та білій майці. Він енергійно одягає білі боксерські рукавиці. ЛАПОЧКА ставить на Білій половині білий стілець, на спинку якого вішає білий рушник. ВРЕДОТА на Чорній половині
ставить чорний стілець з чорним рушником. МАМАН сідає на чорний стілець. З’являється ПЕТАРД у чорно-білому вбранні, з суддівським свистком у роті. Включається РАДІО. Шум трибун.
РАДІО. Увага! Увага! Ми ведемо прямий репортаж з боксерського рингу, де зараз відбудеться двобій між Білою та Чорною половинами Чорно-Білого королівства! В чорному куті рингу – боксер Маман! В білому куті рингу – боксер Король! Боксери отримують останні настановлення від своїх дочок! З хвилини на хвилину почнеться перший раунд. Суддя дає свисток, і суперники виходять на центр рингу! Лунає гонг – і бій розпочався!
МАМАН. Держись, сусіде!
РАДІО. Як ми і припускали, Чорна половина почала інтенсивну атаку. Удари сиплються один за одним! Біла половина захищається, затуливши обличчя руками.
МАМАН. Ну! Бий! Бий, слинтяю!
КОРОЛЬ. Слинтяй?
РАДІО. Біла половина починає атаку! Серія ударів Короля лише стрясла повітря довкола Маман. Жоден з ударів не досяг цілі.
МАМАН. Мазило!
РАДІО. Спостерігаємо серію ударів Чорної половини, Біла половина мужньо стримує удари! Удар!
КОРОЛЬ (хапаючись за живіт). Це не за правилами!
Суддя ПЕТАРД дає свисток.
МАМАН. Що не подобається?
КОРОЛЬ. Нижче пояса не б’ють.
МАМАН. Це у вас не б’ють, а у нас б’ють!
ПЕТАРД (розводячи руками). Бій без правил.
КОРОЛЬ. Як без правил? Це просто обурливо!
ПЕТАРД (пустотливо). Може, тікай, поки не пізно?
Пауза.
КОРОЛЬ. Ніколи! (до Маман.) Захищайтесь, сусідко!
РАДІО. Суддя дає свисток, і ми, після невеликої паузи, продовжуємо наш репортаж! Біла половина переходить до атаки, але, як і раніше, жоден удар не досягає цілі! А ось удари Чорної половини навпаки, напрочуд влучні! Удар! Ще удар! Лунає довгоочікуваний гонг. Перший раунд закінчено і
суперники відправляються відпочивати. Але що це? Король не реагує на жести судді, хоча і тримається на ногах! За допомоги дочки він все ж займає місце на стільчику у білому куті.
В білому куті рингу.
ЛАПОЧКА (махаючи рушником). Татусю, ти живий?
КОРОЛЬ. Поки ще не знаю…
ЛАПОЧКА. Я боюся за тебе. Підемо додому.
КОРОЛЬ. Все буде добре, зірочки мої…
В чорному куті рингу.
ВРЕДОТА (махаючи рушником). Вріж йому, Маман! Вріж з лівої, з усієї сили!
МАМАН. Пора закінчувати цю комедію.
Гонг. Свисток судді.
РАДІО. Ми продовжуємо наш репортаж з боксерського двобою між Чорною та Білою половинами королівства! Розпочався другий раунд! Так, у другому раунді Біла половина виглядає відверто стомленою і стає для суперника грушею для биття! Всі удари чорної половини потрапляють в ціль! І що це? Король падає! Падає і не піднімається! Суддя відкриває рахунок! Скоріше за все це перемога! Так! Суддя фіксує нокаут! Чиста перемога нокаутом!
КАРТИНА ОДИНАДЦЯТА.
Біла половина Чорно-Білого королівства. КОРОЛЬ ледве сидить на білому стільці, під оком у нього величезний синець. ЛАПОЧКА обв’язує голову КОРОЛЯ білим рушником.
КОРОЛЬ. Вибач мені, доню.
ЛАПОЧКА. За що, татусю?
КОРОЛЬ. За те, що твій батько – Тюхтій.
ЛАПОЧКА. Що ти! Ти не Тюхтій. Ти самий сильний і самий сміливий!
КОРОЛЬ. Дійсно?
ЛАПОЧКА. І наймужніший Король на світі.
КОРОЛЬ. Я постояв за себе?
ЛАПОЧКА. Ти бився, як лев.
КОРОЛЬ. І переміг… би… мабуть… Але вона весь час стрибала і вертілася, як дзига.
ЛАПОЧКА. Найголовніше, що ти подолав себе.
КОРОЛЬ. Як я тримався?
ЛАПОЧКА. Ти був просто молодчиною.
КОРОЛЬ. Інший би відразу впав непритомний
ЛАПОЧКА. Інший би просто злякався.
КОРОЛЬ. А я їм сказав:”Я бажаю битись!”
ЛАПОЧКА. Я пишаюсь тобою, татусю.
Пауза.
КОРОЛЬ (окрилений). Тренування! Щоденні тренування додадуть мені сили, і тоді… (Встає.) Де моя гиря?!!
ЛАПОЧКА. Татусю, зараз тобі потрібен спокій.
Пауза.
КОРОЛЬ. Так, дитино моя, ти як завжди, маєш рацію. Мені потрібно трошки поспати. (Прямує до виходу, зупиняється.) Все буде гаразд, моє сонечко?
ЛАПОЧКА. Все буде гаразд, татусю.
КОРОЛЬ виходить. ЛАПОЧКА залишається сама.
ЛАПОЧКА. Тепер ніхто не допоможе Барбі. Що робити? (Зітхає, стримуючи сльози, йде до виходу. Бачить білу і чорну коробочки на столі.) Що це? (Бере коробочки до рук.) Ця обманщиця забула чарівні порошки. Треба їй повернути. (Пауза.) Але кому? Вона так поспішала, що не залишила своєї адреси. (Обережно відкриває чорну коробочку.) Якщо я дмухну на порошок чорної коробочки, тоді стану невидимою й зможу непомітно проникнути на Чорну половину королівства. Я знайду Барбі і допоможу їй. (Довго вагається.) Йти чи не йти? (Пауза.) Боязко!
КАРТИНА ДВАНАДЦЯТА.
Ніч. Чорна половина Чорно-Білого королівства. ВРЕДОТА дрімає, сидячи на чорному стільці. Поруч з стільцем стоїть чемодан БАРБІ. Входить ЛАПОЧКА. В її руці чорна та біла коробочки з чарівними порошками. ЛАПОЧКА шукає БАРБІ.
ЛАПОЧКА (шепоче). Барбі. (Пауза.) Барбі.
ГОЛОС БАРБІ. Хто мене кличе?
ЛАПОЧКА (підходить до дверей дитячої кімнати). Тс-с-с! Це я, Лапочка. Я прийшла визволити вас.
ВРЕДОТА (прокинувшись). А? Що? (Озирнулась.) Хто тут вештається? (Дивиться в бік Лапочки.) Нікого. (Перевіряє наявність ключів на поясі, ручку чемодана, позіхає.) Причулось.
ВРЕДОТА знову дрімає.ЛАПОЧКА тихо підходить до неї і намагається зняти з пояса ключі від дитячої. Входить МАМАН.
МАМАН. А-а-а… Попалася… (Тихо підкрадається до Вредоти, проходить повз Лапочки, не помічаючи її. Тихенько бере чемодан.) Ось ти прогавила чемоданчик Барбі.
МАМАН хоче йти. ЛАПОЧКА штовхає ВРЕДОТУ.
ВРЕДОТА (прохопившись). А?!! Хто?!! (Бачить свою мати.) Це ти, Маман?
МАМАН (ховає чемодан за спину). Спиш на варті?!
ВРЕДОТА. Не сплю, а тільки прикидаюсь!
МАМАН. Дивись у мене! (Хоче йти.)
ВРЕДОТА. Маман, поклади-но чумодан на місце.
МАМАН (зупиняючись.) Вистачить з тебе цієї Барбі!
ВРЕДОТА. Будь-лас-ка!
МАМАН (кладе чемодан). На, подавись!
ВРЕДОТА (глузуючи). Дя-ку-ю!
МАМАН (хапається за голову). А-а-а! (Виходить.)
ВРЕДОТА сміється, ще раз перевіряє, чи закриті двері в дитячу. Сідає на своє місце і повільно засинає, похропуючи. ЛАПОЧКА обережно знімає ключі з пояса ВРЕДОТИ, забирає чемодан Барбі і тихенько відчиняє двері дитячої кімнати.
ЛАПОЧКА. Шлях вільний.
БАРБІ виходить з дитячої кімнати.
БАРБІ. Дякую тобі, Лапочко. (Шукає її поглядом, але знайти не може.)
ЛАПОЧКА. Вибачте. (Дмухає до білої коробочки.) Я тут.
БАРБІ та ЛАПОЧКА відходять від сплячої ВРЕДОТИ на безпечну відстань.
БАРБІ. Це ти написала мені листа?
ЛАПОЧКА (повертає чемодан Барбі). Так. Це я просила вас приїхати. Це через мене ви тепер страждаєте. Я проводжу вас до літака і ви зможете повернутись до себе додому, у Різнокольорову країну.
БАРБІ. Я вдячна тобі, Лапочко, але я не можу тепер поїхати.
ЛАПОЧКА (здивовано). Чому це?
БАРБІ. Я мушу врятувати цих людей.
ЛАПОЧКА. Врятувати? Та вони ж злющі.
БАРБІ. У вас сталось порушення колірної гармонії. Потрібно будь-що повернути книгу “Чорної та Білої Магії” на її попереднє місце.
ЛАПОЧКА. Отже, сили Зла в книзі?
БАРБІ. Авжеж. І ця книга тут, у сина цієї милої пані, яка намагається бути брутальною та злою.
ВРЕДОТА (крізь сон). Маман!
ЛАПОЧКА (приклала пальчик до губ). Тс-с-с!
ВРЕДОТА. Маман, тільки не по голові!
БАРБІ. Бідна дівчинка.
ЛАПОЧКА. Я допоможу вам повернути книгу.
БАРБІ. Ти смілива дівчинка, Лапочко. Але цього замало. (Відкриває чемодан і дістає книгу “Різнокольорова Магія”.) Я привезла книгу, яку написав добрий чарівник.
ЛАПОЧКА. Книга Добра?
БАРБІ. Книга “Різнокольорова Магія”. Вона вчить людей робити тільки Добро.
ЛАПОЧКА. Якщо нам вдасться підмінити книгу…
БАРБІ. Тоді Зло втратить свою силу, ваш світ знову стане різнокольоровим і люди знову будуть робити тільки добрі вчинки.
ЛАПОЧКА. Як чудово! В мене є чарівний порошок-невидимка, він допоможе нам.
ЛАПОЧКА та БАРБІ дмухають на порошок в чорній коробочці і підходять до ВРЕДОТИ. ЛАПОЧКА обережно чіпляє ключі на місце. БАРБІ кладе чемодан біля стільця. ВРЕДОТА прокидається, перевіряє наявність ключів та чемодану. ЛАПОЧКА та БАРБІ виходять з книгою “Різнокольорова Магія” непоміченими.
КАРТИНА ТРИНАДЦЯТА.
Ніч. Чорна половина Чорно-Білого королівства. На чорному столі лежить книга “Чорна та Біла Магія”. ПЕТАРД чаклує над книгою.
ПЕТАРД. Чорні та Білі заклинання! Таємничі формули, допоможіть мені! Дайте чаклунські сили моєму погляду! Нехай усе підкоряється моїм думкам! Нехай усе буде так, як того захочу я!
Входять БАРБІ та ЛАПОЧКА. У БАРБІ в руках книга “Різнокольорова Магія”. В руках у ЛАПОЧКИ чорна та біла коробочки з чарівним порошком. ПЕТАРД відскакує
від столу, майже не зіткнувшись з ЛАПОЧКОЮ.
ПЕТАРД. Я відчуваю в собі енергію Зла! Зараз я спробую своїм чаклунським поглядом припідняти книгу над столом. (Наполегливо дивиться на книгу, натужується.) До біса! Не виходить! (Закриває лице руками.)
ЛАПОЧКА подає знак БАРБІ. Вони тихенько підходять до столу, але підмінити книгу не встигають.
ПЕТАРД. Спробуємо ще раз.
Знову, силкуючись, дивиться на книгу, натужується ще більше. ЛАПОЧКА піднімає книгу над столом.
ПЕТАРД (вражений). А! Діє!
ЛАПОЧКА кидає книгу на стіл.
ПЕТАРД (окрилений успіхом). Хай живе Магія! Зараз я своїм чаклунським поглядом змушу книгу літати!
ПЕТАРД зосереджено дивиться на книгу, пихтить від натуги. ЛАПОЧКА піднімає книгу над столом, потім носить її, слідкуючи за поглядом ПЕТАРДА.
ПЕТАРД. Літає!
ЛАПОЧКА несе книгу до дверей.
ПЕТАРД. Е-е-е! (Робить магічні рухи руками.) Назад… До мене…
ЛАПОЧКА повертається назад, проносячи книгу над головою ПЕТАРДА, зупиняється.ПЕТАРД закриває очі і голосно чихає.ЛАПОЧКА б’є ПЕТАРДА книгою по голові. Поки ПЕТАРД приходить до тями,БАРБІ та ЛАПОЧКА встигають підмінити книги. ПЕТАРД, прочунявши, хапає з рук ЛАПОЧКИ “Різнокольорову Магію”. БАРБІ ховає книгу “Чорна та Біла Магія” у себе за спиною.
ПЕТАРД,ЛАПОЧКА,БАРБІ (разом). Вийшло!
Пауза. ПЕТАРД озирається. ЛАПОЧКА та БАРБІ виходять з книгою “Чорна та Біла Магія”.
ПЕТАРД. Причулось. (Пригортає до грудей книгу “Різнокольорова Магія”.) Завтра здійсниться те, про що я так довго мріяв!
КАРТИНА ЧОТИРНАДЦЯТА.
Ранок. Схід сонця. Біла половина Чорно-Білого королівства. Включається РАДІО.
РАДІО. Пік! Пік! Пік! Пік! Пік! Пік! Королівський час – шоста година ранку. Доброго ранку, ваша величність! На небі світить сонечко і ми розпочинаємо ранкову королівську гімнастику!
Звучить музика. Вибігає КОРОЛЬ у довгій нічній сорочці.
КОРОЛЬ. Сонечко? Чи вірно я зрозумів? Повторіть, будь ласка, прогноз погоди ще раз!
РАДІО. На прохання його величності повторюємо прогноз погоди. На небі світить сонечко, найближчої доби збережеться переважно суха погода.
КОРОЛЬ. Донечко! Лапочко! Сонечко!
З’являється ЛАПОЧКА. Вона давно вже прокинулась.
ЛАПОЧКА. Я чую, татусю.
КОРОЛЬ. Я знову бачу блакитне небо! Жодної чорної хмари! Вогкості ніби й не було! І сонечко! Ось це подарунок!
ЛАПОЧКА. Кращого подарунка годі й чекати!
КОРОЛЬ. Хто? Хто цей благодійник? Я хочу знати!
ЛАПОЧКА мовчки посміхається.
КОРОЛЬ. Ти щось від мене приховуєш, дитино моя! Я заінтригований! Ну, кажи ж!
ЛАПОЧКА. Ти незабаром про все дізнаєшся, але спочатку тобі треба переодягнутися, тому що ми чекаємо гостей.
КОРОЛЬ. Гості? Які ще там гості?
ЛАПОЧКА. Ти що, забув?
КОРОЛЬ. Ми нікого не запрошували.
ЛАПОЧКА. А Барбі?
КОРОЛЬ. Барбі? Вона що, вільна? Бути цього не може! Хто цей шляхетний благодійник? Потрібно бути надзвичайно сміливою людиною, щоб наважитись на таке!
ЛАПОЧКА. Татусю.
КОРОЛЬ. Побіг! Білий камзол, білі мереживні манжети, білі панталони і медальйон… (Пауза.)Ех… Одну хвилинку! (Виходить.)
ЛАПОЧКА. Як добре, коли все добре закінчується.
Включається РАДІО.
РАДІО. Увага! Увага! На Білу половину Чорно-Білого королівства прибула Барбі у супроводі гостей!
ЛАПОЧКА. Татусю, ти скоро?
З’являється КОРОЛЬ, поправляючи манжети.
КОРОЛЬ. Я готовий, сонечко моє! Я ж казав тобі – усе буде добре! Оркестр, музику!
Звучить музика. Входить БАРБІ в найкращому на світі платті. КОРОЛЬ сторопів.
ЛАПОЧКА. Татусю!
КОРОЛЬ (виконує серію реверансів-кульбітів, зупиняється біля Барбі). Вітаю вас, чарівна Барбі! Як ми вас чекали. Проходьте, будь ласка, почувайтесь як дома.
БАРБІ. Щиро вдячна, ви надзвичайно люб’язні, ваша величність.
КОРОЛЬ. Вибачте, шановна Барбі, мою нескромність, але в мене вривається терпець: хто зробив подвиг в цей жахливий час? Прошу вас, скажіть: хто допоміг вам покинути Чорну половину нашого королівства цілою і неушкодженою?
ЛАПОЧКА. Татусю!
КОРОЛЬ. Ой, дійсно! Вибач, доню, зовсім забув. (Знайомить Барбі з Лапочкою.) Познайомтесь, будь ласка, моя дочка -Лапочка.
БАРБІ (обіймає Лапочку). А ми знайомі.
КОРОЛЬ. Знайомі?
ЛАПОЧКА (мило посміхаючись). Так, татусю.
КОРОЛЬ. Нічого не розумію.
БАРБІ. Коли сподіваєшся на допомогу здалеку, то часто не помічаєш героїв, які знаходяться поруч з тобою.
КОРОЛЬ. Ви хочете сказати, що моя дочка…(Пауза.) Доню, це правда?
ЛАПОЧКА. Так, татусю.
КОРОЛЬ. Не можу в це повірити. Ти… одна… І ти не злякалась?
ЛАПОЧКА. Було моторошно. Але не можна ж залишати друзів у біді.
КОРОЛЬ (обіймає Лапочку). Я пишаюся тобою, моя дівчинко.
БАРБІ. Вибачте, що перериваю вас, але я прийшла не сама.
ЛАПОЧКА. Татусю, сталося диво!
КОРОЛЬ. Я розумію! Ви підготували мені сюрприз! (Затуляє очі долонями.)
ЛАПОЧКА. Оркестр, музику!
Звучить музика. Входять МАМАН і ВРЕДОТА, гарно одягнені.
МАМАН. Вибачайте за невільне вторгнення…
КОРОЛЬ (відкриває очі). А-а-а! Ні!!! Н1,шановна! Більше ніяких двобоїв!
МАМАН.Ви нас невірно зрозуміли. Барбі нам сказала, що ваша величність зрадіє нашому візиту.
ВРЕДОТА. Ми прийшли просити вибачення за той невдалий вечір.
КОРОЛЬ. Вибачення? (Намацує синяк під оком.) Я той вечір надовго запам’ятаю.
МАМАН. Вибачте нам, будь ласка.
Пауза.
ЛАПОЧКА.Татусю…
ВРЕДОТА. Ми більше не будемо.
Пауза.
БАРБІ. Ваша величність…
Пауза.
КОРОЛЬ. Гаразд! Я не злопам’ятний. Вибачаю, хоча нічого не розумію, що тут відбувається.
ЛАПОЧКА. Все добре, татусю. Зустрічай гостей.
КОРОЛЬ. Оркестр, музику!
Звучить музика. КОРОЛЬ виконує серію реверансів-кульбітів. Зупиняється біля МАМАН. Пауза.
ЛАПОЧКА. Сміливіше…
КОРОЛЬ. Мені дуже приємно бачити вас своєю гостею, шановна сусідко. (Пауза.) У вас гарне плаття та капелюшок.
МАМАН (переступаючи з ноги на ногу). Це подарунок Барбі.
ВРЕДОТА. Матусю, сміливіше…
МАМАН. Я також відчуваю задоволення від того, що знаходжусь
у вас у гостях. (Пауза). Я чула, що ви небайдужі до спорту, ваша величність?
КОРОЛЬ. Це дійсно так!
МАМАН. Ви знаєте, я також палка прихильниця спорту!
КОРОЛЬ (радісно). От здорово!
Салют. Спалахи світла – і Чорно-Біле королівство перетворюється на Барвисте. Входить ПЕТАРД, одягнений у різнокольоровий одяг. В руках він тримає книгу “Різнокольорова Магія” і чемоданчик.
ПЕТАРД. Вийшло! Чудовий час! Різнокольорова Магія, трошки чарівних барв – і люди знову стають веселими та лагідними, а світ – різнобарвним!
КОРОЛЬ. Барвисте королівство! Хто пояснить мені, що тут відбувається?
ПЕТАРД (повертає Королю його медальйон і чемоданчик). Ваша величність, прошу вибачення за все, що я накоїв. Я більше не буду.
КОРОЛЬ. Мій медальйон! От це так подарунок! Але де ви його знайшли?
ЛАПОЧКА. Татусю…
КОРОЛЬ. І що в цьому чемоданчику?
БАРБІ. Ваша величність…
КОРОЛЬ. Розумію, сюрприз! (Пауза.) Не відаю, що тут відбувається, але мені все це дуже до вподоби! Це найкращий час у моєму королівському житті!
Всі сміються.
КОРОЛЬ. А чи не справити нам, з цієї нагоди, веселий бенкет?!!! І назвемо його… “Кольоровий букет”!
Всі гукають: “Ура!”, плескають у долоні. Салют. Включається РАДІО.
РАДІО. Увага! Увага! Його величність, Король Барвистого королівства та його дочка принцеса Лапочка справляють бенкет під назвою “Кольоровий букет” і запрошують усіх своїх друзів! Серед запрошених – гостя з Різнокольорової країни Барбі, а також шановні сусіди Короля: Мамочка, Едіта та Добрий чарівник Патрік!
КОРОЛЬ. Друзі мої, запрошую усіх до колонної зали!
КАРТИНА П”ЯТНАДЦЯТА.
Чудовий час. Аеропорт Барвистого королівства. КОРОЛЬ,МАМОЧКА,ЛАПОЧКА,ЕДІТА,ПАТРІК проводжають БАРБІ. Кожен по черзі дарує БАРБІ живі квіти.
БАРБІ. Ну ось, друзі мої, час прощатися.
ЛАПОЧКА. Спасибі за те, що ви приїхали. Я вас так люблю.
ЕДІТА. Я також! Любити – це найдорожче задоволення!
МАМОЧКА. Спасибі вам за те, що ви навчили нас поважати один одного. Спасибі за те, що допомогли нам подружитись.
КОРОЛЬ. Виявляється, в нас дуже багато спільного.
ПАТРІК. Спасибі за вашу доброту! Бути добрим – це так здорово!
Включається РАДІО.
РАДІО. Увага! Увага! Пасажирів, що відлітають рейсом на Різнокольорову країну , просимо зайняти місця у літаку.
БАРБІ. Мені пора!
ЕДІТА. Барбі, коли ви будете розповідати свої історії іншим дітям, розкажіть їм, будь ласка, про нас.
ЛАПОЧКА. Нехай всі діти дізнаються, що таке радість дружби та безкорисливої допомоги.
ПАТРІК. Нехай всі знають, що соромно бути жадібним, соромно ображати слабших, соромно обманювати!
БАРБІ (бере чемодан). Я вам обіцяю!
МАМОЧКА. До побачення, Барбі!
КОРОЛЬ. Спасибі вам за Барвисте королівство! Не забувайте нас!
БАРБІ (йдучи). Я обов’язково навідаю вас!
КОРОЛЬ. Спасибі вам за все!
МАМОЧКА,КОРОЛЬ,ЛАПОЧКА,ЕДІТА,ПАТРІК (разом). Спасибі, Барбі!!!
БАРБІ виходить. Чути як злітає літак. Друзі проводжають його поглядом, махаючи руками, співають фінальну пісеньку.
Якщо стало безбарвним життя,-
Не сумуй, хоч і дуже сутужно.
Пам’ятай, що відступить біда
Перед щирістю вірної дружби!
Потрібно жити так з людьми,-
Погоджуйся скоріше з нами!-
Щоби в майбутнє увійти
Не те що друзями – братами!
К І Н Е Ц Ь
Липень,серпень 1999 р.
АВТОР.
ТИЩУК Євген Віталійович
e-mail: zotdik@ukr.net
тел. моб.: 066 1779847