Безумный Трагик
5 августа в 22:59 ·
От нынешних "ведущих мыслителей" меня просто тошнит. Особенно это касается "профессоров" из постсоветского пространства, понавыставляли фоточек своих по соц.сетям, ходят важные и напыщенные, все из себя крутые, а сколько пафоса от того, что какой-нибудь старый пердун выложил дипломчик или бумажечку, трясут этими регалиями словно детишки недоучившиеся. А копни глубже, поговори с ними о логике, математике(её разделах, той же геометрии, или хотя бы мат.анализе) и вам откроется полная несостоятельноть этих "феласофов", ибо познаний в этих областях у них ноль. Неудивительно, что философия в Украине находится на одном уровне с "мордорской". Если только лишь за знание "языков" и "чтение в оригинале", вы готовы возводить в идолы, то это говорит о многом. Большинство так называемых "украинских философов"(преподавателей) - это историко-философские шлюшки и отжившие своё старые пердуны. Пора бы уже менять парадигму, давать дорогу молодым, но ценности нынче не те. Да и где бы им, этим ценностям то, взяться, одни слюнные эмоции, одно упоение пафосом абсурдным, и даже уже не важно, кто, старый пердун, или тупая, безграмотная блондинка с "конспектиком", будет вливать в вас поток помоев. Мнений не стало, думанья и подавно. Важно - быстрота дутая, чье содержание выразимо лишь в экстазе мимолетного и прожорливости желания воображаемого. Это надувное генеральство, которое инфицировано повсюду ноющей авторитетностью для холопского увеселения и для чувства принадлежности к "элите" времени определенного, но вскоре смертельно-тлетворного, по себе уже давно нелепо, конфузно и бесцветно...
Эразм Фроммсократ
В самом общем выражении - длительное существование философии - признак её "ненастоящести". Истинная философия есть утверждение истины, а не нагромождение предположений о её невыразимости и "неуловимости". ЛюдЯм давно известно, что быть добрыми и понимающими - хорошо, однако важнее этого - для них было и остаётся стремление "быть собой"
Віталій Імамов
Якщо Я все вірно зрозумів з написаного та з картинки, то в своїй масі "українська філософія" це білий шум. І як наслідок, в середньо та довгостроковій перспективі не є значущим фактором.
В цьому є і переваги - має місце ситуація чистого "поля". Грубо кажучи, чому б не повторити досвід Голандії (стоїцизм+модерн)? - дати в маси філософські ідеї, що ефективно підтримують практику (життя в дійсності)
Эразм Фроммсократ
Шо там за досвід Голандіі Ви маєте на увазі - мені невідомо, а стосовно "ідей" - варто було б від них відпочити та й натомісць - звернути увагу на те, що дійсно є, бо живе тільки тому, що мусить розвиватися( а не на те, що уявляється самодостатнім)...
Віталій Імамов
ок, ідеї як самодостатні, відкидаємо. Хто б не дав визначення людині та сенсу життя, знайдеться інший, що вважатиме такі визначення ідеями про людину та сенс життя.
Якщо кругом бардак з цим, то можливо варто його записати в те що Є, і почати з цим працювати? Наприклад, з кожного питати визначення людини. Яка Ваша думка?
Эразм Фроммсократ
Я не читав філософських книжок доти, поки не усвідомив своє визначення людини - як своєрідний компас для орієнтування в інформаційних потоках, і був дуже здивований тим, що можна писати щось філософське, не починаючи з саме такого визначення...
Віталій Імамов
Я з жодним філософом з книжок, по суті не "знайомий", тому якщо в більшості має місце така картина, то це дуже дивно.
Та ж наука постійно конструює теорії та гіпотези, змінюючи їх на основі нового досвіду
А філософи не дають визначення людині, бо?
Уявімо: людина дає визначення людині і далі живе орієнтуючись на нього при роботі в дійсності. Стикаючись з новим фактажем, йде перевірка визначення практикою. Тут важливий зворотній звязок і його не спотворення. Відповідно, такою схемою зможуть користуватися не всі, а тільки сміливці, що працюють з тим що Є та здатні розрізнити те що Є. А це означає, що такий шлях не для всіх, в даний момент часу. Але його можно використати як критерій допуску. А де ще доцільно застосувати такий критерій крім філософії?
Эразм Фроммсократ
На цю тему мені свого часу довелося висловитися ось як:
...вот планеты Солнечной системы вращаются вокруг своих осей(кажись - почти все), двигаясь по орбитам вокруг центра, в котором разместилось Солнце, и смысл этого процесса в том, что там, где он происходит - другим быть никак не может, а философы с незапамятных времён вертят мысли в голове и двигают их, отталкиваясь от заблуждений предшественников, а центр - смысл жизни человеков, определять никак не хотят, потому что заняты описанием как бы своих орбит и неразрывную связь с этой (таки абсолютной истиной) воспринимают как несправедливое ограничение свободы двигаться прямо - куда глаза глядят...
http://vk.com/topic-4643364_30252286?post=171338
Віталій Імамов
Дякую, чудова ілюстрація.
Має місце "клубок" причин
1) не прийняття обмеження свободи волі
2) якщо дати визначення людині - то це значить її чимось обмежити.
3) важко визначити сенс життя людей, якщо не визначив його принаймні для себе
Эразм Фроммсократ
1)шоб щось комусь казати про "свободу волі" - мушу вважати на уявлення суб'єкта про свободу і про волю, та ще мати свідчення проявів "свободи волі" його особистості в досвіді конфронтації... (якщо по простому - мені легше зацікавитися суперником по бійці чи суперечці, ніж особою, до якої не маю жодних претензій...)
2)не даючи визначення предмету - неможливо відрізнити його від інших предметів та вигадок будьпрощо...
3) різні сенси - у різних процесів, а процесам життя різних людей властиві типові фази: народження організму, виховання особи( особистості, властивої цьому організму), взаємодія особи з іншими особами, сумісна із взаємодією організмів-носіїв своїх особ, відтворення собі подібних , виховання своїх та чужих нащадків... щось таке - до самої смерті ...( що іще можна сказати про людей, спостерігаючи їх скажімо - з космосу і який сенс можна вбачати в діяльності цих істот, не будучи "зануреним" в їх "внутрішній світ"?)
Віталій Імамов
1) Свобода і Воля в укр.мові можуть вживатися як синоніми. Неволя -це не Свобода.
Як Я собі наразі метикую:
1.1) Воля - це те що дає можливість здійснювати акти (дії в дійсності чи в мисленні). Волю не можливо забрати в людини. Є вольові (долають купу першкод), а є безвольні (пасують перед найменшими перепонами) люди, і ці "статуси" не константи (не визначаються один раз і назавжди) і можуть змінитися в ході життєвих криз. Наприклад, при втраті суб'єктом розуміння чи впевненості в намірі (кінцевій меті актів) - тобто розуміння "а для чого це все робиться"
1.2) Свобода - це більш "зовнішня" річ, вона може бути обмежена ззовні, навколишньою дійсністю. Ці обмеження "обмежують" Особистость та тіло людини. Свобода не може бути тотальною, завжди є певні рамки фізичної реальності, тощо
1.3) Собода волі - це свобода від "сторонніх" намірів, на реалізацію яких направляється Воля. Це коли Воля застосовується на досягнення цілей/намірів під управлінням Свідомості та з підтримкою (чи хоча б без палок в колеса) Підсвідомості людини. Виходить, що Свобода волі, по аналогії до Свободи, "річ" обмежена (Душею)
1.4) Саме по собі збільшення Свободи в Світі:
- не веде до збільшення кількості вольових людей, хоча створює більше можливостей для реалізації намірів останніх
- парадоксальним чином є негативним фактором для Свободи волі, адже відкриває значно більше хибних шляхів ("сторонніх" намірів
)
1.5) Щоб Свобода волі не зникла з Світу потрібно якось навчати людей відрізняти своє не від свого
2) З розрізненням предметів наш організм справляється часто і без визначень (сформованих словом), а от щодо вигадок (більш абстрактних речей) погоджуся
3) Якщо розрізнити в людині:
а) Тіло (біологічний організм)
б) Особистість (соціальний "органзім")
в) Душу (певний сакральний "організм")
, то кількість типів процесів в яких беруть участь люди зросте
Різні комбінації а),б),в) дадуть різні типи відповідей щодо "сенсу життя"
Варіант в) навряд чи можна встановити стороннім спостерігачем з космосу, якщо він його не розрізняє, але точно можна встановити, що є спостреження, які виходять за рамки а) та б)
Эразм Фроммсократ
Не сподіваючися ліпшої нагоди беруся міркувати як належить:
Людина - це живий організм, якому властиве уявлення себе особою, тобто: з усього, що її організм відчуває - людина може виокремлювати свідоцтва діяльності осіб для орієнтування в своїх враженнях про такі (дійсні та виображувані) подїї, бо вважає це - життєво необхідним...
Оскільки сутність організму я вбачаю в функціонуванні притаманної йому нервової системи, то припускаю, що матеріальною сутністю "особистості" є комплекс електрохімічних процесів, котрий створює деяку область електромагнітних полів - частину сукупності всіх інших, присутніх в організмі внаслідок необхідності координацїї взаємодїй частин його тіла та внутрішніх органів...
Таким чином: воля особи виробляється деяким енергоутворенням - приблизно як "воля" асинхронного електродвигуна (рухоме електромагнітне поле) виникає із взаємодії факторів, створених наявністю певної послідовності "протікання" змінного електричного струму в дротах обмоток нерухомого статора...
Коли в полі зору чи сфері слуху організм зауважує слово "свобода" - на кожен знак і звук(так саме - на кожне слово, як послідовність літер чи звуків) сутність організму реагує комплексом електричних імпульсів та хімічних взаємодій речовин - в результаті чого в нервовій системі "вмикається" деяка послідовність електричних "контурів" та "обмоток" і виникає певної форми,( а також - структури і фактури) електромагнітне поле, яке, впливаючи на розташовані поблизу "контури та обмотки" ("пам'ять" про інші слова і зв'язки між ними) індуктивним чином "наводить" електричні струми в ділянках ЦНС, "живлячих" ті чи інші ассоціації з поняттями, засвоєними організмом в життєвому досвіді, а воля особи - формує із цього масиву конкретні думки та питання в межах життєвих інтересів особистості...
Отже , уявлення моєї особи на сьогодні такі, що "воля" - є одна із властивостей організму (я відрізняю: волю організму до життя, яка існує за межами свідомості моєї особи (якби її не було - я б довго не жив...), волю його сутності - до взаємодії з собіподібними ( якщо нема насутньої мороки - мені хочеться бавитися з людьми в щозавгодно), волю особистості - до могутності( не власної, а суспільної, бо: коли вважаю, що комусь слід допомогти - ділюся самим суттєвим з того, що маю, в даному випадку - результатами осягання свободи особистості(зокрема - "свободи її волі"...) шляхом пізнання світу), а "свобода" (як якась самодостатня сутність) - не що інше, як уявлення про можливість самодостатнього існування - "галімий" уроборос ...
Стосовно використання поняття "душа" міркую так: окрім "уявлення себе собою(осОбою)" - людському організму властиві вже згадувані саморегуляція роботи тіла та координація взаємодій його органів, які ( в моїй уяві -) здійснюються завдяки наявності комплексу електромагнітних полів, створюваних електрохімічними процесами в ЦНС, і ділянка, що "обслуговує" свідомість - натурально "вплетена" в цілісну мережу і не обходиться без впливу, який виражається в проявах підсилення чи протидії свідомій волі особи (ті самі випадки, коли "серце підказує", або "голос звишще - наказує"...), що свідомость особи сприймає як зовнішній імператив, вважаючи себе "одною на господарстві" ...
Віталій Імамов
1. Мені цікаві Ваші формулювання, щодо матеріальної сутності/носія/базису Особистості, Волі, Душі
Я не володію необхідними знаннями по електро-біохімії мозку, і не зможу дати критичний зворотній зв’язок. Сподіваюсь що це зробить хтось інший
Проте маю відзначити, що запропоновані Вами міркування не викликають у мене жодних “Але” по великому рахунку. Вони напрочуд гарно корелюють з таким “протиріччям” роботи мозку: наявність зон явно вираженої спеціалізації та разом з тим включеність в роботу всього мозку, навіть на спеціалізованих задачах
Якщо “Особистість, Воля, Душа” мають матеріальну сутність/носій/базис, то це значить, що можна досліджувати їх зв’язок з відповідною матерією, зокрема досліджувати можливість прямого впливу на них через вплив на матерію
На Мою думку, з трійки “Особистість, Воля, Душа”, саме Особистість та Воля (особистості) можуть бути пошкоджені в силу впливу зовнішніх факторів на організм людини. Пошкодження Особистості люди вже розрізняють
З наявності матеріальної сутності/носія/базису не слідує “повної” матеріальності Душі. А якщо вона таки не “повністю” матеріальна, то залишається незрозумілим як вона взаємодіє з матерією. Грубо кажучи, що і як змушує серце битися частіше коли про тебе думає інша людина за сотні кілометрів?
2. Щодо розрізнення Волі на три “види”
Щодо “Волі особистості” - Ваше визначення дуже суб’єктивне (в сенсі індивідуальне для Вас), хоча це логічний наслідок з слова “особистості”. Виходить, що для кожної особистості своя “воля особистості”. І в цьому я вбачаю “місток” до наданого мною визначення Волі. Воля Вашої особистості направлена на реалізацію Вашого наміру: “до могутності( не власної, а суспільної, бо: коли вважаю, що комусь слід допомогти - ділюся самим суттєвим з того, що маю…)”