Вітер зимовий все грає тереном,
Задуває свічку в вікні.
Ти пішла на зустріч з суперником.
Я один. Я бачу, мовчазний.
Ти не знаєш, кому ти молишся -
Він грає, шуткує з тобою.
Тереном холодним поколишся,
Повернувшись в дім порою.
Та прислухавшись давно до щастя,
Біля вікна почекаю тебе.
Ти йому віддасиш все пристрастя.
Байдуже.Таїна мине.
Все, що в серці твоєму у мороці,
Стане ясно в моїй тиші.
І, коли з тобою розлучиться,
Ти зізнаєшся лиш мені.
20 лютого 1903
А. Блок
***
Зимний ветер играет терновником,
Задувает в окне свечу.
Ты ушла на свиданье с любовником.
Я один. Я прощу. Я молчу.
Ты не знаешь, кому ты молишься -
Он играет и шутит с тобой.
О терновник холодный уколешься,
Возвращаясь ночью домой.
Но, давно прислушавшись к счастию,
У окна я тебя подожду.
Ты ему отдаешься со страстию.
Все равно. Я тайну блюду.
Все, что в сердце твоем туманится,
Станет ясно в моей тишине.
И, когда он с тобою расстанется,
Ты признаешься только мне.
20 февраля 1903