ЗНАЙОМСТВО
Літо – це час, який навмисне придуманий для відпочинку. Не потрібно рахувати дні – понеділок чи середа... В який би день не прокинувся – канікули! Вчитися в школі виявилося не так просто, тому сестрички Оленка та Антуся з нетерпінням чекали літніх канікул. А далі на відпочинок до бабусі. Взагалі-то не тільки до бабусі, а й до дідуся. Вони живуть у селі Зелені жабки. Село могли назвати і Лелеками, бо там завжди селились лелеки. Але, напевно, жабки прийшли першими. Тому хтось так і назвав село. Чому саме Зелені жабки? Та хто його знає. Жабок тут водиться багато і не тільки зелених. В селі є озеро, а жабки, як відомо, полюбляють відкриті водойми. Вони часто знаходяться поблизу води, де гріються на сонці. Втім, можуть доволі далеко відходити від водоймища. Тому у кожному дворі живе принаймні одна жабка, а у добрих господарів і більше.
Бабуся Катерина та дідусь Степан мешкають на околиці села. Називають ту місцину Кутком. З однієї сторони Кутка розташований великий луг, з іншоі – городи збігають до озера. Третя сторона дивиться на поле, за яким розкинувся ліс, а четверта – повернута до села. Бабуся та дідусь живуть у просторому одноповерховому будинку. Навколо будинку подвір'я з літньою кухнею, сарай, город та садок. У садку ростуть яблуні, груші, абрикоси, черешні і чудові вишні, які, коли вже стиглі, майже чорні і дуже солодкі та соковиті. Ростуть в садку кущі смородини, малини, агрусу, порічок та барбарису. На городі також всього багато, а картоплі – майже ціле поле. На краю городу посаджені соняшники. Так цікаво за ними спостерігати: вони дійсно повертають свої голівки за сонцем. У бабусі та дідуся живе великий собака Алмаз, є ще дві кішки. А крім того – кури, кабанчик та коза Сонька.
Бабуся у дівчаток справжня пенсіонерка, бо вже не ходить на роботу. Але вона часто буває зайнята, бо пече торти і короваї для сільських весіль та інших свят. А от дідусь хоч і на пенсії, але ще працює механіком. У Зелених жабках всі кажуть, що у нього золоті руки, бо любий механізм може відремонтувати. Він навіть сам зібрав мотоцикла зі старих деталей, чим страшенно пишається. Правда, дідусь жалкує, що у нього немає онука, якого міг би навчити усім премудростям своєї справи. Аде дівчаток він також дуже любить і частенько їх балує гостинцями.
На Кутку всього п'ять хат. Сама крайня – дідуся та бабусі. По сусідству живе баба Ганя, до якої Оленка та Антуся залюбки ходять в гості. Трохи далі причаїлась у садку хатина тітки Оксені. Сільські хлопці не люблять тітку, бо вона на них завжди лається, коли ті залазять у її садок. Чоловік та донька тітки Оксені плавають на якомусь морському судні і дома бувають рідко. Можливо тому і ходить вона завжди сумна та до сусідів не особливо привітна. Далі розкинулось обійстя діда Павла. Влітку до нього приїздить онука Настуня – найкраща подруга сестричок. З сільською дітворою дівчатка не особливо приятелюють, бо на вулиці, куди вони бігають час від часу зі свого Кутка, мешкають старші діти. А на інший кінець села Оленці та Антусі самим ходити ще не дозволяють. Водять дружбу сестрички тільки з Максимом. Його дід Петро товаришує з дідусем дівчаток. І хоч Максим на кілька років старший, він дружить з сетричками та приглядає за ними при потребі. З хлопцем бабуся відпускає їх і на озеро, і до лісу, і на вечірні вуличні посиденьки.
Є на Кутку ще одна хата, вона стоїть осторонь від інших. Живуть там баба Агата і баба Капа. Бабусусі-сестри мають не тільки чудернацькі імена, а й самі якісь дивні. У селі їх називають знахарками та чаклунками. Навіть сільські дітлахи оминають стороною садок знахарок, де ростуть самі запашні абрикоси у селі. Максим розповідав дівчаткам, що якось хлопці хотіли поласувати тими абрикосами. Коли звечоріло, забрались у садок. Підбігли до дерева і наче вклякли. Стоять і не можуть ні рукою, ні ногою поворухнути. Аж тут вийшла з дому баба Агата.
– Я вас сюди не просила, – сказала недобрим голосом.
У хлопців аж у п'ятах похололо від страху, але з місця зрушити не можуть.
– Ще раз прийдете, як злодії, то й вклякнете на місці. А тепер забирайтесь геть, – махнула рукою стара і, наче, розтанула у вечірньому мороці.
Тут хлопців наче яка сила відірвала від землі, так тікали з того садка, мало не позабивалися. Антуся не дуже вірить тим розповідям, а от Оленка переконана, що без чар в цій історії не обійшлося. Як би там не було, але дівчатка обходять двір знахарок стороною, щоб бува чогось не трапилось. У них і так пригод вистачає, які дарує літо у Зелених жабках