Вона була з тих, хто у клубах і барах танцювала виключно з дівчатами. Пристрасно, палко, сексуально. Так, що чоловіки поправляли стояки у штанях.
Вона дивилася прямо в очі, переводячи погляд то на губи, то на груди партнерки, еротично закусувала губу, томно мружила очі. Вона точно знала, коли вже час додоркнутися до волосся, провести кінчиками пальців по щоці, обійняти за талію, і коли просунути язик в привідкритий рот партнерки.
Він був з тих, хто у клубах і барах стояв лише в тіні, подалі від ламп та софітів. Дивився на танцпол, потягував незмінний джин-тонік, прикидував, які робочі завдання необхідно виконати завтра. Йому подобалось спостерігати за нею. Йому завжди здавалося, що древні греки неодмінно возвели би її до рангу богинь. Ще б пак: неймовірної краси жінка, з грацією лані, ходою кішки та холодним поглядом змії. З нею завжди було цікаво розмовляти на вічні теми: Вона елегантно жоглювала фактами і аргументами, чередуючи посмішки і насуплені брови таким чином, що співрозмовник під кінець вже й забував про свою точку зору, що він так наполегливо доводив. За обідами вони сперечались про поширені метафори Гюго, політично-економічну ситуацію Палестини та забруднення океану, а по вечорам він бувало спостерігав, як вона зваблює дівчат, що наче тільки що зійшли з обладинок журналу чи подіуму.
Їх мало що об'єднувало. Точніше, багато і мало що водночас. Вони обоє були молодими, успішними, начитаними та цілеспрямованими. Кожен знав, чого хоче і вперто йшов до мети. Шкода лише, що ці дві мети кардинально відрізнялися одна від одної.
А ще у них був секс. О так! Секс був прекрасним. Вони отримували неймовірну насолоду один від одного і від експериментів. На даху багатоповерхівки? Запросто. В покинутому будинку? Чому б і ні. В бібліотеці? О, так. В рятувальній шлюпці корабля? Ага. Список можна було б продовжувати вічно.
Їй завжди було мало вражень, мало сексу і мало адреналіну в крові. А йому завжди було мало її. Вони обоє знали, що не закохані один в одного, проте було щось дивне, притягуюче і захоплююче у їхніх так званих стосунках. Вони часто прокидалися в одному ліжку, але, здавалося, у різних Всесвітах. Вона вставала мало не з сонцем, починала день з пробіжки Андрієвським узвозом під реггі. У дощову погоду - під джаз. Коли сніжило - під блюз. Купувала теплі львівські круасани і снідала на набережній Дніпра. Ще до півдня встигала зробити половину справ і в обід починала планувати черговий вечір, сповнений пригод. Іноді він входив в ці плани, частіше - ні.
Він прокидався десь у той момент, коли вона ставила розігрівати борщ. Попереду його чекав довгий день дзвінків, зустрічей, переговорів. Він повертався під ранок, весь просмерділий сигарами, і за щастя було, якщо знаходив її в ще в ліжку.
Вона не завжди ночувала вдома. Їй приносило якесь дивне задоволення втікати з будинку коханця(чи коханки)-на-одну-ніч зі сходом сонця. Було у цьому щось таке хворо-збуджуюче. Вона завжди казала, що тіло - лише інструмент для досягнення вищих цілей. З радістю користувалась сама і не скупилась давати іншим. Душу ж ретельно приховувала за всіма замками світу, і навіть йому за 4 роки не вдалось хоча б мигцем заглянути туди.
Він не кохав її, але йому завжди було мало того, що було між ними. Можливо тому й не кохав - як можна кохати бездушну барбі з розумом сфінкса? Між ними ніколи не було ніяких почуттів, але якщо вона просто не могла їх відчувати, то він лише уміло викорінював. Іноді здавалося, що варто лише подати якийсь знак і він відлючить блокатор. Але вона не подавала. Блокатор залишався там же, а він був все таким же спраглим до її тіла та розуму. Вони коханися годинами. У вільні дні вони кохалися безперестанку, а у вільні від сексу хвилини говорили про все на світі. Про все, окрім себе самих. І як би дивно це не звучало, але вони були двома найнещаснішими людьми у світі.