Колись давно - так, це було у 2002-му році, - пам'ятаю, я собі (а може, це не я, а Хтось?) - сказав чітко і ясно: "Навіть якщо увесь світ відвернеться від мене, Бог від мене не відвернеться, Він буде поруч".
І так і сталося: світ від мене відвернувся. Я тоді водночас втратив усіх, кого вважав друзями, навіть братами та сестрами у Христі. Вони всі відвернулися. Всі як один. Відвернулася рідна сестра, яку я любив понад усіх, і відвернулася решта родичів.
Але Бог не відвернувся від мене. Він був поруч. І коли я хотів накласти на себе руки, Він був поруч явно, і не давав мені це зробити. І навіть коли я це робив, Він продовжував нейтралізовувати мої спроби. І - жодних свідків. Тільки я та Він.
А зараз, останнім часом, в мені все частіше стукає упевнена думка: "Навіть якщо я помру від довготриваого голодування, то Бог в силі воскресити мене з мертвих і повернути на Землю. Але кажу: Бог не допустить моєї смерті. Бо ще не час."
Тому я спокійний. І знаю, що не буду голодним. Хоч і уявлення не маю, через кого і як то буде.
А ще я знаю, що в мене буде велетенська сім'я. Я не буду самотнім. Ніколи більш.
Це - моя віра.
21.07.2018
Кар'ялонні