Вчора я раптом взнав, що Оля стала мені ворогом. Повідомила мені про це Світлана. Сьогодні Світлана прийшла провідати мене, і переказала подробиці її розмови з Олею. Те, що Оля сказала, мене просто ввело у ступор. Ну таку ху*ню понамолола, що на голову не налазить.
Коротше, щоби взнати про себе новини, треба питати у Олі. Вона знає про мене усе, і навіть більше. І це говорила доросла людина?... Я навіть не знаю, як те коментувати.
Я одне знаю: Олі колись стане соромно за свої слова.
А я тим часом продовжую робити свою справу. Поки Оля там сходить з розуму і поре гарячку, я собі продовжу робити те що знаю. Коли заспокоїться, тоді продовжимо діалог. Але спершу вона мусить вибачитися переді мною. І не тому що я її не пробачаю, а тому, що вона винна.
Я в шоці. На кого, а на Олю я такого подумати не міг.
Я одне знаю: те, що відкрив мені Бог, те вже ніхто не закриє. Якщо я тепер точно знаю, що мушу бути пастором моєї Церкви, яку створив - то воно так і буде. Незалежно від того, що там Оля накручує собі в голові. Коли протверезіє, то отямиться, і зрозуміє, що іншого шляху нема. А зараз хай казиться скільки хоче, і меле те, за що потім їй буде соромно.
Зі мною Христос.
18.07.2018
Кар'ялонні