А коли музика стихала,
він несміло торкався її руки,
їх пальці спліталися:
#метелики сердець сполохано пурхали по кімнаті
#вітер бавився шторою
#запах і шум моря паморочив голови
#вуста повніли та розкривалися для поцілунків...
А потім звучала інша музика
#лунав орган в порожньому храмі Сан-Клер, в який випадково зайшла вона
#падре дивувався незнайомій прихожанці, бо вранці в церкві був лише він та органіст
#в тісному класі консерваторії грала скрипка, яка промовляла голосом Антоніо Вівальді, що "весна таки прийде"
#в Карнеґі Холі великий симфонічний Сьомою Симфонією стверджував що життя - вічне,
поки в ньому є Любов...
Музика була скрізь
#вона лунала звідусіль
#вона була всюди
#вона проникала скрізь
#вона була Граалем, любов’ю, вином і хлібом.
Мозок - то такий суперкомпьютер і нині ми знаємо про нього не більше,
ніж про "чорний ящик" чи про "кота Шрьодінґера",
які також є витворами мозку, грою розуму.
Але, мало знаючи, як він працює,
ми користуємося його плодами.
Пишемо музику і слухаємо її навіть тоді,
коли перебуваємо в сурдокамері.
Цей вапняковий схил политий потом трударів, обвитий виноградником слухав і шепотів, шепотів і слухав.
@і затих вітер
@і запанував штиль, море ледь чутно облизувало пляж
@і не дзижчав джміль, і замовк цвіркун
Бо Світ відтворював себе, як в день Творіння.
Їх було двоє
@Він і вона
@Була земля і море
@І музика була
Вони її слухали.