Перемирення з Христом

Братислав Либертус Свидетель
   Я сьогодні зрозумів, що нарешті помирився з Христом. Коли ми почали діяти спільно, я сьогодні зрозумів, що ми діємо не просто спільно, а Він діє через мене, Він мешкає прямо в мені. По суті, я тепер розумію, що я Христос і є.

   Так-так, я пам'ятаю слова Христа, як Він попереджав: "Тоді, як хто скаже до вас: Ото, Христос тут чи Отам, не йміть віри." (Від Матвія 24:23), - ні, я не про те.

   Я чудово пам'ятаю ким я народився, і що не Святий Дух спав з моєю матір'ю, та й мати моя не свята Марія. Далеко не свята і точно не Марія. Ніхто не пророкував, що Христос народиться знов, як тоді. Тому я - усього лише Його послідовник. А іще точніше - Його інструмент.

   Бо усього лише два тижні тому я і гадки не мав, що раптово усе отак повернться. Ще дватижні тому я був Його особистим ворогом. Я зневажав Його. Бо я Його попросту не розумів. Не розумів, в чому суть Його смерті була для мене.

   А тепер розумію. І тепер я з Ним заодно, а Він заодно зі мною. Він в мені, а значить, я і є Він. Бо моє тіло - усього лише оболонка. Усього лише костюм для Нього.

   Більше того: я розумію, що вже давно з Ним заодно. Просто я не знав цього. А точніше - не замислювався. Бо у ті роки, у ті часи, коли я писав слова пісень, Він диктував їх мені, через мене. Я чув, що Хтось диктує, але був упевнений, що то мій особистий Янгол-охоронець. А тепер я розумію, що мій Янгол-охоронець і Христос - одна Особа. А я вважав їх різними, окремими одна від одної Особами. Але водночас я себе і свого Янгола вважав різними особами, в той же самий час розуміючи, що Він я і є. Тобто, якщо Христос це я, то я - це Христос. Не тому, що ми одна і та ж особа, а тому, що ми заодно.

   Ось що я зрозумів сьогодні. І це замислило мене і водночас надихнуло. Бо якщо я тепер Христос, то значить, я тепер зможу робити усе, що робив і Він?... Тобто, ходити по воді, перетворювати гидотну воду з-під крану на чорносмородиновий сік або на молоко... Робити буханку хліба з одної крихти, і відро риби з одної рибини. Наказувати палиці цвісти, а деревам сохнути, сипатися манці з неба замість снігу, хоча я ненавиджу манку, тому оберу град з кукурудзи або гороху...

   Це замислило мене. Замислило, які ж такі обставини зі мною траплятимуться, що спонукатимуть до таких енергозатрат, - адже Дива - це однозначно енергозатрати.

   Я замислився...

12.07.2018, 21:15
Кар'ялонні