Я написав йому те, що думав: що схоже на те, що він затролив самого себе. Я спитав себе, для чого він це робить - тобто, поводиться як дебіл - і зрозумів, що він просто-напросто закохався. І що він боїться емоційної залежності від мене, бо боїться болю.
Він з'явився онлайн майже відразу, як я почав йому писати свої думки про нього. Він відповів: що охоче почитає цю прекрасну історію далі. Тому я можу вільно писати все, що мене тривожить.
Цього разу я вловив відвертий сарказм. Бо Троль сьогодні зранку був не в настрої. Бо він був не в настрої з самого учора. Мої слова про те, що я вважаю його сміттям, його боляче вдарили, і його настрій зіпсувався.
У відповідь я йому написав, щоби він сам і продовжував якщо хоче продовження історії.
Він написав, що він сьогодні страшенно зайнятий, але буде думати тільки про мене. Я відповів, що не буду йому заважати, хай займається.
Написав, що цього разу я хочу помовчати і послухати його. Тому чекатиму на його сповіді.
Він замовк і вийшов. У нас почався мовчазний двобій. Настала його черга показувати, як насправді він відноситься до наших стосунків. Як не крути, а наше спілкування уже перейшло в разряд стосунків. Хоч і віртуальних.
Які прогнози, на мою думку? Скоріш за все, він пару днів буде мовчати. А потім напише. Але цього разу мовчати буду я. Бо мені дійсно немає, що йому сказати. Мені дійсно хочеться мовчати.
Він поводиться як хлопчисько. Інколи дуже схожий на Максима у своїх замашках. То нервується, то психує, то раптово стає ніжним... А то, як сьогодні, починає корчити з себе зверхню байдужість. Його байдужості не вистачає багатослівної натуральності...
Втім, я дійсно не тримаю його. Саме зараз я готовий його втратити назавжди. Відпустити, і не намагатися тримати. Саме зараз мені дійсно байдуже... Бо наше з ним спілкування мені майже нічого не дає. Я з ним говорю точно так само, як і з самим собою. Мої довгі монологи з ним - майже нічим не відрізняються від довгих монологів з самим собою наодинці тут.
Що його тримає коло мене? Хай він сам подумає над цим наодинці. Але я впевнений, що йому немає сенсу ставити крапку у спілкуванні зі мною. Для чогось же він попросив мене перейти у личку. Значить, в ньому багато накопичилося невисловленого, чого би він не хотів говорити прилюдно.
І одного разу він це скаже. Напише, користуючись нагодою. Саме тут і зараз. Бо не витримає мого мовчання, і захоче моїх слів, від яких йому стає тепло і затишно.
11:58, 28.06.2018
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу