Сьогодні вранці знов побачив від нього повідомлення, відправлене мені вночі: в 03:16. Вже вкотре помічаю, що він вночі не спить. Хоча у перші дні знайомства ми з ним говорили, що запорукою довголіття є сон вночі, як один з найважливіших складових. Коли я звернув увагу на те, що він втретє посилає мені повідомлення серед ночі, я висловив припущення, що він не спить через мене. Він не став опиратися, а піддакнув: так, не спить саме через мене, і думає тільки про мене. Прозвучало це як насмішка, чи як жарт, але, як відомо, в кожному жарті лише доля жарту. І при подальшому спілкуванні він не спростував цієї версії. Більше того: пару разів навіть повторив, іншими словами.
Чим я займаюся зараз? Думаю про нього. Бо нема чим зайнятися.
Що я відчуваю до нього? Нічого особливого. Він для мене поки що так само, як і в перший день спілкування - усього лише співрозмовник. Я не скажу, що будую з ним стосунки. Я всього лише базікаю з ним, підтримуючи продовження спілкування. Для чого я це роблю? Якщо йому це не набридає, то я розважаю його балаканиною про все на світі. Приємно бути корисним комусь принаймні так. Тому ні про що особисте ми не говоримо. Хоча нібито і постійно торкаємося цих тем. Але про які стосунки може йти мова з людиною, у якої нік Троль? І про які стосунки може йти мова з людиною, фото якої нема на сторінці. Маю на увазі себе. Втім, і його також. Бо ті фото, які в нього на сторінці є, я не стану вважати, що на них він. Скоріше за все, скачав десь у інтернеті. А я - навіть не намагаюся переконувати, що моя сторінка не фейкова. Таким чином, зустрілися в інтернеті два фейка, які не припиняють спілкування ось уже третій тиждень підряд...
Він про себе мало розказує. Я розказую про себе постійно. Спочатку він задавав мені питання. Тепер задаю їх йому я. Раніше він звинувачував мене у тому, що я ігнорую його питання. Тепер моя черга звинувачувати його у тому, що мої питання він часто ігнорує. Втім, на найважливіші з них - відповідь дає. Щоправда, робить це оригінально. Але, судячи з того, що я одного разу впіймав його на брехні (я так думаю) - то віри усім його розповідям мало насправді.
Втім, з того моменту, коли я впіймав його на брехні - то мій інтерес до нього впав. А збрехав він мені про те, що в нього є власна квартира. І він цю квартиру купив. Я йому відповів: щоби за три роки купити квартиру у місті - треба працювати у свиті Президента. Ти працюєш у свиті президента? Я так не думаю". І відверто йому написав, що відтепер мені наше з ним спілкування подобатися перестає. І дійсно, щось в мені охололо до нього. Пропав інтерес. Бо його побрехеньки слухати мені нецікаво.
А про моє ставлення до багатіїв - він знає: я зневажаю лдей, які собі під сраку скирдують мертві гроші в той час, як інші помирають від голоду. І до речі, позавчора в палаті Тимура і Віталіка якраз один помер.
Тобто, незважаючи на те, що є насправді правдою - чи наявність квартири, чи брехня про наявність квартири - Троль у будь-якому разі заробив собі зневагу від мене. Бо я зневажаю і брехунів, і багатіїв. То про які стосунки може йти мова?...
І, власне, саме з цього моменту наше з ним спілкування дало тріщину. Я продовжую невимушено спілкуватися з ним, але всередині мене до нього холод. Я більше не говорю теплих слів, і не обіймаю його словами. І моє холодне ставлення до нього тут же відобразилося на ньому, на його настрої. Він став замкнутим, малослівним, пригніченим. Тільки й того, що коли я розбушувався вчора наприкінці, то він всміхнувся і написав мені "Цьом, цьом". Це було схоже на спробу підлизатися.
Але навряд чи то його сильно зігріло. І коли він пізніше прочитав мої нові невимушені повідомлення, які я залишив у його відсутність, - де я, базікаючи, прислав йому фото-звіт мого замовлення, зроблене за його гроші, з запискою у кадрі, написаною ліввиківською мовою, і потім прислав йому кілька смішних відео в тему, - він тільки й того, що відповів на усе коротко: "Ок". В 03:16. Дуже малослівна відповідь на усе, надіслане мною. Дуже коротка, дуже пригнічена, і в три години ночі.
Так, він опинився в негарній ситуації. Дуже дискомфортній для нього. Бо якщо він говорить правду, і дійсно стільки заробляє, як каже - то він буде постійно відчувати моє засудження і зневагу до нього за це. За те, що під його сракою така купа мертвих грошей, в той час як люди, які мені дорогі, помирають від голоду.
А якщо він збрехав - то йому доведеться просити у мене пробачення, визнати, що він брехло, і завойовувати моє втрачене довір'я. А втрачене дові'я повертати завжди важко. Бо довір'я проявляється через тепло. А повернути моє тепло, яке я до того дарував йому з роспротертими обіймами - буде не так просто. Легко знехтувати тепло, яке ти не заслужив, яке тобі дарують просто так. А спробуй повернути його потім. Легенький холодок все одно відчуватиметься.
Та й щоби повернути його, одних слів буде мало. Навіть лагідних. Навіть "цьом, цьом". Цього відтепер буде катастрофічно мало.
Чим можна виправити ситуацію, щоби не втратити спілкування? Тільки вчинками. Наприклад, приїхати до мене здалеку, щоби побачитися особисто. І не тільки приїхати, щоби побачитися, а почати піклуватися про моє здоров'я. А піклування означає не тільки дії, але й гроші. Тобто, приїхати, зняти квартиру, знайти роботу, частину грошей віддавати мені, і все це - тільки заради тепла, яке я можу дати, коли пробачу його.
Він спитав, чи не образився я. Я відповів: "Ні. На біо-сміття не ображаються."
І я дійсно на нього не ображаюся. Просто я став зневажати його. Дійсно вважати біо-сміттям. І перестав дарувати тепло. Хоча невимушене безікання не забрав. Якщо йому цього достатньо - то хай насолоджується. Якщо йому цього мало - то хай підіймає сраку і старається. Якщо я йому не потрібен - то хай пи*дує куди хоче, і продовжує пошуки інших співрозмовників. А я переживу втрату. Втім, я його уже від себе відірвав. Точніше, ниточка прив'язаності обірвалася сама. Через одну лише його маленьку нікому не потрібну брехню. Що він виграв від цієї брехні? Хотілося би мені знати. А якщо це не брехня - то що він виграв?... Він у будь-якому разі втратив мене, хоча ми і продовжуємо спілкування. Просто спілкування.
Всередині себе я відчуваю пустоту. Апатія на рівні інстинктів та рефлексії. Якщо він напише - я відповім. Навряд чи багатослівно. Бо зараз мені не хочеться йому нічого говорити. У мене немає для нього слів. Усе, що я йому подарував - він розчавив, не зберіг, захотів випробувати на міцність. Випробував? І що тепер?... Почуваєшся героєм?...
Я не ображаюся. Я просто втратив до нього тепло. Або перестав його виробляти. Бо почуваюся розчавлено. І відчуваю до нього легеньку огиду.
Я не знаю, як він чинитиме далі. Хай думає, що для нього цінне і дороге. Хай продовжує пошуки схожих на мене принаймні на половину: щоби змогти втримати його увагу принаймні один тиждень, спілкуючись з ним безперервно, кожен день, по кілька годин. Хай спробує пошукати таких. Маю сумніви, що йому вистачить бодай десять років, щоби знайти хоча би віддалену подобу мене. Бо я за останні 9 років, відколи сиджу в інтернеті безвилазно, такої людини не знайшов, з якою би міг невимушено спілкуватися аж стільки часу. З якої не треба було би лещатами витягати по одному слову. Задавати питання. Я подобу собі не знайшов. І навіть Троль мені не подібний. Ми просто у чомусь співпали. Настільки, щоби проспілкуватися два тижні підряд. І все було би добре і далі, якби він сам не зіпсував усе. Або своєю брехнею, або своїм скупердяйством.
Мені не треба, щоби він ділився зі мною своїм успіхом. Своїми грошима, які наскирдував. Мені достатньо лише, що я був для нього дорожчим за гроші. А поки що - він тільки й повторює, як він цінує гроші. Як над ними трясеться. А я - зневажливо дивлюся на нього. І не можу поважати. Про яку любов може йти мова?...
Хай жере свої гроші. Хай ними тішиться і ними гріється. Хай вони розважають його розмовами. Хай цікавляться його душею. Хай обіймають його. За гроші можна купити усе, і секс у тому числі. Хай купує. Але не в мене. Проститутки - он там, на окружній. У них чіткі такси, усе по прескуранту. Вперед.
А мене Бог не залишить. Він допоможе, виведе мене з полону. Якщо Він зміг цілий народ вивести з єгипетського полону - то одну-єдину людину тим паче виведе. Знайде Мойсея, і приведе його до мене, щоби робити дива, махаючи ціпком перед людьми, які мають наді мною фізичну владу. Тільки на відміну від Рамзеса, мене ніхто не триматиме, помахають ручкою х полегшенням. Отож, дива робити не доведеться, бо достатньо буде лише грошей. Просто грошей... Щоби викупити мене з полону. І супроводити до Фінляндії. І влаштувати там. І потім купити мені здоров'я. І викупити мене з мене. Усе вирішать гроші.
Хоча любов куплять не вони.
А Троль - тим часом не спить ночами... Я не знаю, чому він не спить, і про що думає. Хай думає. На те у нього й голова.
08:20, 28.06.2018
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу
П.С.: 08:55. Схоже, що Троль затролив самого себе.