У гайочку, при долині.
У гайочку, при долині, зозуля кувала,
І там молода дівчина сльози проливала.
Не плач моя дівчинонько, не рви мою Душу,
Їдуть в похід козаченьки, то й я з ними мушу.
Коник добрий, шабля гостра і маю пістоля,
А коли в бою загину, то козацька доля.
Та й не гоже козакові, дома все сидіти,
Будуть наші воріженьки, всі тому радіти.
То ж здобудемо в боях ми, козакам всім Славу,
Збережемо Україну, всю нашу державу.
Повернуся я до тебе, будем добре жити,
Візьму тебе за дружину… Перестань тужити!
Ой, козаче, мій соколе, голубе миленький,
Як без тебе мені жити, любий мій, рідненький?
Хто мене так приголубить, пригорне до серця,
В ньому, ніжної любові, всі повні озерця.
Тому й плачу за тобою, сльози проливаю,
І як бути одній в Світі, і сама не знаю.
Я прошу, подай надію, що живим вернешся,
У військовому двобої, таки вбережешся.
У гайочку, при долині, зозуля кувала,
А молода дівчинонька, з вітром розмовляла…
07:10.21.05.2018.