Декілька днів тому співали з Кароліною біля ст.м.Театральна. Проходив повз нас приємний молодий чоловік і подарував букетик квітів)) Це було так несподівано.
Мені особливо подобається там співати - дуже гарна акустика. Чудова практика для голосу, та й бачиш заодно реакцію людей.
Вона буває різна - всі ми на "своїй хвилі", зі "своїми тараканами". От ми трошки і ганяємо тих тараканів, і в себе, і в інших. Частіше люди підходять, посміхаючись, дякують нам. Хто грішми, хто солодким подаруночком. Одного разу старенька бабуся подарувала іконку Кароліні.
Це настільки живе, настільки щире, неочікуване. Ніхто не готується заздалегідь, все відбувається як у кіно. Одного разу якийсь чоловік плюнув нам під ноги, а двоє, що йшли за ним, подарували по 50 грн.
Чому ми там співаємо? Чому я не ходжу на роботу, де спокійно, регулярно платять заробітну плату, оплачують лікарняні? Так, звісно мої батьки дуже переживають, бо треба ж пенсію заробити))
У квітні 2013 року я звільнилася з університетської бібліотеки, якраз потрапила під скорочення, не витримала. Відчувала, що просиджую там своє життя, що ніякого толку ні мені ні людям від тієї роботи немає. За мною "шпіонили" співробітники і докладали начальству, що я під час роботи пишу вірші. Я була така щаслива коли нарешті звільнилася, а мої співробітники дивилися на мене, наче я несповна розуму))
Я дуже вдячна своїй роботі, бібліотеці, тому старому величезному храму з височенними стінами, у 7 метрів! Там я частенько, залишаючись після роботи на півтори-дві години, знімала свої перші відео, проробляла свій голос через техніку реготу)) О, там неймовірна акустика. Там співати треба!!! А не просиджувати за моніторами!
А як би було прекрасно перетворити те приміщення у центрі міста на храм співу!
Так, це дуже непросто торувати свій шлях, особливо коли ті таланти, наче гейзер, пробилися у 40 років, а немає ні освіти, ні досвіду, ні зв'язків, та ще й діти, яким треба увага. Це непросто, витримувати нападки в свою адресу, особливо від близьких людей. Вони ж хочуть добра. Та від добра добра не шукають.
Що ж вдієш, якщо те, що в мені розкрилося, сильніше за мене саму?! І воно постійно потребує виходу - чи то в пісні, чи в слові. Чи то на сцені, чи в полі, чи в тому переході. Немає різниці - воно одне, справжнє, і я з ним справжня, бо вже іншою бути не можу!
Вам ще не співається?
Запрошую на свої заняття з розкриття природного співочого голосу!
Не бійтеся, вам обов'язково сподобається, і у вас все вийде! Що може бути прекраснішим за ту мить, коли відкриваєшся світові і собі самому?!
16.05.2018р.
м.Київ.
© Copyright: Светлана Дарящая Свет.
Дякую за репост.
Школа Исцеляющего Пения Светланы Дарящей Свет.
Коллективные занятия по раскрытию природного певческого голоса.
Целевая аудитория:
ВСЕ БЕЗ ИСКЛЮЧЕНИЯ! Что происходит в процессе занятий:
- Оздоровление организма в целом через звук, снятие зажимов, комплексов, страхов.
- Гармонизируется внутреннее состояния.
- Высвобождается творческий потенциал личности.
- Человек становится увереннее и светлее через проявление себя через свой голос.
- Нарабатывается внутреннее состояние "Поющей Души".
- В результате "погружения в состояние ребенка" человек вспоминает ощущения доверия, открытости.
- Нарабатывается четкая дикция, устраняются дефекты речи.
- Преодолевается страх перед сценой, микрофоном.
- Развивается красивый глубокий "поставленный голос".
Кто проводит:
Светлана Мудрак – певица, поэтесса, писатель, учитель пения.
https://www.facebook.com/svitlanamudrak
Группа в facebook
https://www.facebook.com/groups/SvetlanaDarSvet/
г. Киев
(097)3333 491
(093)22 99 726
lastivka16@ukr.net
Жизнь – это музыка, а Человек в ней – музыкант, играющий свою мелодию. Одной мелодией заслушиваешься, от другой становится грустно, а к иной и равнодушен. Самая прекрасная мелодия – мелодия раскрытой души, мелодия сердца, когда она звучит в унисон Божественной мечте, создавшей все планы бытия. Мы не учимся петь, мы настраиваемся на тот лад, в котором раскрывается наш уникальный неповторимый голос.