ЛОРЕЛЕЙ.
Не розумію я, що це таке:
І сумно, й ніч без снів,
І з голови ніяк не йде
Та казка давніх днів.
Холодом віє і сутеніє,
Заледве тече старий Рейн,
Вершина гори жевріє
В промінні, що лишив день.
Сидить на вершині дівчина
Прекрасна, й не уявити.
Гребінь в волоссі згубила,
Волосся ж із золота лите.
І піснею в серце лине
Над річкою вдалечінь.
Рибалка враз весла кине, -
Життя – лиш примарна тінь.
Не помічає він в камені лиха,
Тільки її і мелодію скель.
І плине за ним хвиля тиха
І душу несе Лорелей.