Веснянкове
Чи вдячити тобі, мій час,
за безупинність і азарт,
за твою правду без прикрас:
хто що зробив і чого варт?
За навіженість твоїх чад,
що злом зійшлися у юрбі,
створивши "незалежний" ад,
не давши ладу і собі.
За властелюбних товстунів,
яким би заздрив й Людовик,
на троні з зламаних життів
і поневічених молитв.
А ще за крила, на яких
мене ти з лиха виносив,
коли вже дехто йти не міг-
злетать за небосхил навчив.
За білі хмарки, мов уста,
що ніжно пестять цілий світ,
за неповторність ночі й дня,
за веселковий дивоцвіт.
Я дякую тобі, мій час,
що взмозі ще сказать близьким:
- Проллється веснянковий глас-
и буде все чистим й новим.
Иллюстрация - фото автора
© Copyright:
Арина Ермолова, 2018
Свидетельство о публикации №218051401299