А ось м'ясний хліб від фірми "Ятрань" і печиво "Джага-джага" в шоколадній глазурі від фірми "Лукас" ("Lucas") - мені сподобалися. І чай "Pleasure" від "Tess" мені теж сподобався.
М'ясний хліб, як виявилося, насправді дуже схожий за смаком на звичайнісіньку варену ковбасу або сосиски чи сардельки. Він має м'які смакові якості, - тобто, м'ясо не жорстке, і легко переварюється. Хоча звісно, там теж присутні усілякі консерванти. Але все-таки, як на мене, він кращий за сосиски. В усякразі, мене цей м'ясний хлібець заінтригував, і я намірений його знов купувати. Один буханець важить від 800 до 900 грамів, - тобто, майже кілограм.
До печива та до чаю - теж претензій нема, в усякразі поки що. Тому намірений повторити наступного місяця. Звісно, якщо до того часу не буду вже далеко звідси.
Приходив Стас. Я напоїв його чаєм, і поставив перед ним шматок торта, а також печиво, і відрізав шматок м'ясного хліба. Він випив пустий чай, і спитався, чи не проти я, якщо він поділиться зі своїм другом. Я відповів:
- Запросто. Друзями треба дорожити, це святе.
Моя відповідь йому сподобалася. Тому він забрав тарілку з тортом, хлібець, печиво, і кудись побіг. А я пишаюся ним. Він молодчинка, що ділиться їжею з друзями. Я просто ним пишаюся: це Наша Людина. Оце я розумію. Цей ніколи не кине в біді. Тому тепер матиму його на увазі, і ділитимуся з ним ще більше, щоби і йому було, чим ділитися з іншими. Я пишаюся ним.
Між тим, продовжую дивитися фільм "Изменяющий время". Коли сюжет дійшов до демонстрації машини часу, я згадав, про що фільм. Він про те, як цей пастир - головний герой - побував у нашому часі, і побачив велику відмінність: виявляється, тепер дітям у школі забороняють вивчати Біблію (і слава Богу, до речі, що прозомбованих тепер не штампують зі школи, хоча звісно, непогано би мати альтернативу, якої, на жаль, в школі не пропонують). Взнав, що тепер кількість розлучень сягає не 5%, а 50% (і слава Богу, що тепер одруження не робиться ярмом, яке людина мусить тягнути усе життя: наприклад, я після розлучення став, нарешті, щасливо людиною. І мені нітрохи не хочеться назад). Взнав, що люди тепер не ходять масово до церкви (і слава Богу, бо час, проведений там - то втрачений час, бо там людям кожен раз втирать одне й те саме, не рухаючись далі Біблії: краще вже дивитися фільми про природу, а ще краще подорожувати світом, і пірнати з акваланггом на морське дно, де живуть коралі та різнокольорові рибки, аніж кривити свій хребет на лаві в душній сірій церкві)... Одним словом, часи повального християнского фанатизму минули, разом з його примусовістю, і мене це радує. Слава Богу.
13.05.2018, 16:22
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу