Світлій пам’яті дружини
Віри Павлівни Божок
(30.05.1937 -02.05.2017)
1
Життя іде і дні минають
Ще білий світ сьогодні бачу,
Щодня про тебе пам’ятаю,
Часто молюся й гірко плачу.
Твоя усміхнена світлина
Зі мною ранок зустрічає,
В мобілці образ з домовини
Зорю вечірню проводжає.
Сум і вдячність, світла пам'ять
Вдень і вніч крокують поруч,
Та й так повік вже будуть з нами
Чи то ліворуч, чи праворуч.
2
Стільки річниць у нас було:
Твої, мої, дитячі, наші.
Горе роковину принесло
Та сльози щирії, гарячі.
В вирій життя, щастя й любов,
Радість і сміх, випробування
Пішли й їм не вернутись знов
На тлі життєвого смеркання.
Травневий подих, перший крик,
Травневий вечір розставання,
Травень підсумував нам рік
В єдиній долі роз’єднання.
3
В весну прийшла ти й відійшла,
В житті була весною й літом,
Себе в собі й в мені знайшла,
В онуках, правнуках і дітях.
Ти - сама віра, вірність і любов,
Відданість й порядність незбагненна,
Людяність й жіночість - до основ,
Щедро обдарованії небом.
Жертовність і готовність потрясінь
В ім’я сім’ї, взаємного кохання,
Одна з найкращих в світі берегінь
Від єднання і до останнього дихання.
4
Листки гортаю спільного життя,
Події й факти в нім перебираю,
Де щось не так і маюсь каяттям,
Минуле нам ніщо не повертає.
«Віро, Віро!» - я тоді шепчу,
Твого портрета поглядом торкаюсь,
До тебе думкою весь час лечу –
І прощенне пробачити благаю.
Спасибі дітям та онукам,
Що поряд завжди дружно йдуть
Та, зменшуючи біль розлуки,
Скрашують земний мій путь.
5
Тож роковина вже вершиться
Та й новий відлік почала.
Ім’я твоє нехай святиться
Щоб вічна пам'ять в нас жила!
2.05. 2018р.,с. Лозовий Яр-
м. Київ