На каналі "Телеканал СТБ" дивлюся зараз відео "Украинское колдовство - Часть 1 - В поисках истины" (http://youtu.be/YMKFbWr25Zs). Подивився менше половини, і дивитися мені цікаво, оскільки тема для мене частково знайома і зрозуміла. Хоча поповнити знання Історії та Сьогодення не завадить.
Але насправді мені кортить розказати про себе.
Про те, що я маю особливий дар відьмацтва (пізніше я взнав слово "шаманство"), - я знав з самого дитинства, хоча мені цього ніхто не говорив. Більше того: у нас ні в роду, ні в селі - ні відьом, ні відьмаків - не було. Але я завжди знав, що маю особливий Дар. Спершу я навіть не знав, як він називається, але знав, що він у мене є. Щось особливе, що, по-перше, береже мене від зглазу. А по-друге - я вмію саме завдяки цьому Дару вбивати на відстані тих, хто мене дуже сильно образив. Про це я взнав у 11 років, коли мене вперше дуже сильно образили.
Щоправда, до 11-ти річного віку я про цей Дар особливо не замислювався і не звертав увагу. Хоча те, що до мене зглаз не чіпляється - я знав попросту завжди. Мене проклясти неможливо. Але я проклясти - можу. Тому краще мене не чіпати.
Більше того: я можу і благословляти теж. Тих, хто робить мені добро. Але сам себе я благословити не в силі. На мене цей дар не розповсюджується чомусь. І про це я теж знав завжди. Хоча мені цього правила ніхто не говорив.
Тобто, цей Дар - це палка з двома кінцями: одним кінцем я можу вбивати, іншим кінцем воскрешати. Іншими словами - не буває добрих чи злих відьмаків (шаманів); бути добрим чи злим - вибір самого відьмака (шамана). Ну і звісно, обставин. Цією палкою я можу торкатися інших, але не можу доторкнутися до самого себе.
Також і інші люди чи відьмаки (шамани) не можуть доторкнутися до мене: нікому не дано влади ні проклинати мене, ні благословляти. Хоча звісно, бажати мені добра може кожен. І я можу приймати добрі побажання. І перетворювати їх на силу у свою користь. Бо побажання мені добра - це приблизно те саме, що подарувати мені скіпочку, яку я, за своїм бажанням, можу перетворити на вогонь та зігрітися. Тобто, сам себе благословити я частково все-таки можу. Але одна річ, коли я можу когось благословити стати багатим, і інша річ, чи зможу я на те саме благословити самого себе... Тому моя відповідь - ні.
Саме цим Даром, я знаю, і пояснюється моя малоемоційність чи навіть неемоційність у житті. Я не знаю інших емоцій, аніж тих, які переживаю у хвилини приливу. А от що саме я випромінюватиму під час приливу - то вже сила випадку.
Прилив - я маю на увазі прилив особливої Сили. Коли я знаю, що від мене йде певна Сила, яка або руйнує, або лікує тих, на кого саме вона випромінюється. Частково ці приливи можу контролювати я сам. Хоча інколи вони відбуваються без моєї особливої участі.
Секрет мого Дару - криється у моєму Янголі-охоронці, Який стоїть за моєю спиною. Коли я відчуваю прилив, і направляю свої думки на певну дію - то Він мене слухається, і робить як я велю. Це я теж знав завжди. Тому і знаю, що силою мого Дару керує саме Він. І саме Він диктує мені географію та діапазон сили залежно від географії мого тілесного перебування.
А ще я знаю, що в Україні я на чужині, тому тут мій Дар мені служить мало, або точніше кволо, і то лише в екстремальних випадках. У мене попросту не вистачає сил, оскільки сама Земля не дає мені потрібної дози Сили. Але в Карелії... О, в Карелії я одразу відчув від Землі прилив!... Коли я вперше пішов у ліс, я одразу почав чути голоси Землі, лісу, дерев, і навіть прихованих звірів, які бачили мене, але я не бачив їх очима, і при цьому знав, що вони є, і де саме вони є. В мені прокинулася Сила, бо я ступив ногами на рідну Землю Півночі. Бо я шаман від народження, і цього у мене не відняти, цього Дару у мене відняти не зможе ніхто і ніде.
Чи зможу я вилікувати сам себе?... Звісно, можу. Але чим?... Адже, шаман - це не тільки чаклун, це також і знахор-травник... А якщо під рукою немає трав, зібраних моєю рукою або принаймні за моєю вказівкою - то мені себе лікувати немає чим. Єдине, що я можу зробити для свого порятунку - так це вимагати та просити, щоби мене відвезли на Північ... Карелія, Фінляндія, Лапландія, Норвегія - ось моя Земля, Земля моєї Сили. Саме там я зможу розгорнути свій Дар на повну силу, і почати робити Дива.
Зможу навіть літати.
І там, на тій землі - мені не треба буде ні ноутбуку, ні інтернету, аби розважити свою нудьгу. Бо мій Дар мені нудьгувати попросту не дасть. Єдине, для чого мені буде потрібен там інтернет - так це для того, щоби не припиняти писати, і не припиняти ділитися зі світом усім, що маю. Бо в мені живе дух Вяйнемьойнена. І я - одне з його втілень.
Я не знаю, чи є, окрім мене, на даний момент на планеті Земля принаймні ще одна людина, в якій так само живе дух Вяйнемьойнена. Я знаю лише, що він живе в мені. І мені цього достатньо. Принаймні, на сьогоднішній день. Принаймні, на сьогоднішній день - мене це питання не турбує. Бо мене турбує тільки одне питання: Я Повинен Повернутися На Північ, Додому. Інших задач переді мною поки що не стоїть.
Але продовжу дивитися фільм.
27.04.2018, 09:24
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу