У мене сьогодні сумний день.
Сьогодні я був дуже розумним, і писав Максиму: "Ти маєш повне право на душевний біль"...
Він промовчав. Та і що він міг відповісти? Я навіть знаю, про що він зараз думає.
А мені стало сумно. Стало боляче... Захотілося піти у мовчання.
Але якби ж то від мовчання ставало легше. Від нього легше не стає. І щоби звільнитися від нього, я намагаюся зараз що-небудь писати. Хай навіть плутано і абстрактно. Головне - не мовчати...
Хоча мені тяжко примушувати себе говорити, писати хоч щось. У мене немає слів. Є тільки душевний біль, душевна туга...
А поговорити немає з ким. З Максимом - не хочу. З Володимиром тим паче. Усіх інших я розігнав. Взагалі зараз нікого не хочу. І один бути теж не хочу. І як мені бути - я не знаю...
За вікном шумлять машини. За вікном уже темно... Я п'ю чай.
19.04.2018, 20:13
Кар'яле Лібертус, армас Юмалан пойгу