Про борсучка Лимка

               
      Коло одного великого будинку, на окраїні села, коло невеличкого ставка, жив маленький борсучок. Він був хороший хазяїн. Багато працював, мав гарну домівку, запасів харчових підготував влітку на всю зиму. Про все це дізнався борсучок-ледацюга.
       Одного дня борсучок-ледацуга, його звали Тимко, прийшов до нори борсучка Лимка та й каже:
      -От сидиш ти тут щодня, працюєш, світа божого не бачиш, для чого це тобі? Ця хазяйновитість, цей порядок, для чого він тобі?  От у мене життя так життя! Я багато всього бачу, подорожую, сплю… де хочу, їм… де хочу! Я щасливіший за тебе!
     -То, може, й так, але мені в праці весело і хороше.
     -Та кому потрібні ці твої порядки, кому потрібно так надриватися? Пішли зі мною, погуляєм!
      - З тобою, а для чого?- засумнівався борсучок Лимко.
      -Як для чого? Я тобі покажу красиві поля, дивні пахучі квіти. Поїмо всього, чого ти тільки  захочеш, в лісі є все!
       -Та ні, не піду, мені вдома хороше!
        -То ти ще й трусливий, Лимко. А я думав ти сміливий, сміливіший за мене, тому й прийшов тебе кликати, щоб подивитися на красиві поля та  гарні галявини.
     Задумався борсучок Лимко та й міркує:
     - Ну, дійсно, що тут такого? Піти трохи розвіятись не гріх! Прогулятись, красоту доріг побачити, що в цьому  поганого?
       Переодягнувся в гарне чисте вбрання, взяв з собою теплий светрик на всяк випадок; радіє, що Тимко його з собою кличе.
        Йшли вони довго.
        Аж враз… за великим деревом, коло лісочка, лис притаївся.
        Борсучок Тимко знав, що лис полює на здобич, але про таку пастку Тимко не сказав нічого своєму новому товаришу Лимку.
       -Он бачиш дерево, бачиш, Лимку, яке воно гарне! Іди до нього,  а  далі… квіти гарні, ти таких ніде не бачив, грибів  на галявині лісній теж багато!  А  я зараз, я миттю метнусь, ще когось із друзів приведу,  не переживай, тут нікого немає, я… та ти! Щоб веселіше було… ще когось покличу!
       Не встиг Лимко у відповідь Тимкові і слово мовити, як залишився сам на лісній галявині, Тимко зник, а на Лимка враз напав лис та з’їв його.
       Радіє борсучок Тимко, що Лимка лис з’їв, не переживає за нового товариша, а скоріш мчить до нори Лимка, забіг до його хатинки та хазяйнує. Не нарадується, що добро чуже, йому так легко дісталося.
          Та не все так сталося, як хотів Тимко. Лис який проковтнув Лимка, почав так кашляти, дихнути не може. Не знав лис, що Лимко чесний  та трудолюбивий, а таких з’їсти не просто. Ще разок кашлянув лис та й врешті-решт виплюнув борсучка Лимка. Налякався лис такої чесності та втік в гущу хащі.
       Сидить Лимко самітній на лісній дорозі, стряхує з себе неприємні запахи, мало не плаче, бо ще мить, то міг і не зостатися цілим та здоровим. Озирається Лимко навколо, але Тимка ніде не бачить.
       Аж от… повзе їжачок Фрол до нього з лісу.
       -А що це ти такий липкий і скуйовджений, борсучок ти малий, чи хто ти?
       -Та лихо мене спіткало, лис мене зїв, а потім виплюнув. Я мало в його животі  не застряг назавжди, ледь-ледь не пропав. Організм лиса мене не сприйняв.
      -То живий залишився, і то хвали бога,   за таке диво!
      -То так і є! –  каже, тремтячи, Лимко, бо нанервувався дуже.
      -Пішли вже, небіжнику, допоможу тобі до дому прийти.
      Йдуть ці двоє не спішачи, прийшли до домівки Лимка, а там вже Тимко хазяйнує.
        Їжак дуже розсердився на таку справу, бо про все, що сталося йому борсучок Лимко розказав.
      Іжак зашипів, гострі голки підняв...
     Як побачив таке Тимко, давай геть з чужого дому тікати, біг так…, навіть не оглядувався.
      -Дякую тобі, друже! Їжаче, Фроле, ти справжній! Ти мене до дому довів та ще з мого дому брехуна та злочинця вигнав. Зоставайся тут коло мене жити, будемо вдвох хазяйнувати.
       -А чому не залишитися, залишусь. 
       Так їжак та борсучок подружилися, хазяйнували довго та чесно. Ловили мишей, комах надоїдливих відганяли, та за садом хозяйским, де люди живуть, довго та справно  приглядували.


Рецензии