Розповім вам про одного достойного чоловіка, який мешкав у селі Бирюки на Київщині. Звали його Василь Пащенко. Служив він у війську після Другої Світової Війни на Західній Україні, де наші повстанці боролися з більшовицькими окупантами. Там стався з ним такий трафунок. Оточили радянці повстанців у лісі, а наш герой взяв і випустив через свій пост кількох наших хлопців. Не знаю, як про те дізналися компетентні органи, але Василеві припаяли великий термін по 58 статті.
Після відбуття терміну ув'язнення повернувся Василь вже старим парубком і затятим антикомуністом, але свої переконання ніколи відкрито не виражав. Роботи йому в рідному селі не знайшлося, тому працював електриком в Білій Церкві (Бирюки знаходятться в 15 км від міста). Їздив щодня на роботу на електричці.
Але кожного разу коли в Бирюках відкривали виборчу дільницю для торжества демократії і голосування за блок комуністів та безпартійних, наш бандерівець тролив коммі дуже вишукано. Справа в тім, що голосувати мали всі мешканці села, які мали право голосу. Неявка на дільницю прирівнювалася до антидержавного акту. Василь приходив на дільницю, але рівно за 5 хвилин до закриття. Уявляєте: кілька годин члени комісії чекали на Василя. Вже всі давно проголосували, можна було вікрити урни і рахувати бюлетені, а Василь все не йшов.
Така от історія про маленького українця з великим серцем.