* Серця закарпатських батьків
краються від болю - що їх діти,
народжені в Україні, не знають
смаку справжнього хліба...
Хімічні витвори сучасності -
то не є хліб...
Хай святяться всі діла
рідної бабусі:
наварила, напекла...
На смачне ведуся.
І пухкі, і запашні
буханці рум'яні.
Не замішані бо, ні,
тишком на обмані...
Маслом годить, молоком,
дріжджами, хлібині
бабця.
Молить шепітком
щастя всій родині.
Без обману тісто з рук
милої бабусі.
На її добро - онук -
мало не молюся.
От би ждав такий мене
чесний хліб
в крамниці...
Там куплю - зітхну:
сумне - відчуття
різниці.
2007
* Сучасний хліб складно вважати власне хлібом, хоча для його випікання використовують те ж борошно, сіль та воду, що й 100 чи 200 років тому, але саме якість борошна стала дещо іншою.
Щоб зробити хліб доступним для великої кількості споживачів, деякі виробники борошна придумали деякі трюки. Наприклад, випікаючи більш якісну продукцію, вони мали б використовувати борошно вищого ґатунку, тоді хліб мав би бути білим. Тож вони, щоб досягти візуального ефекту, просто його відбілюють, користуючись діоксидом хлору, перекисом та іншими хімічними сполуками. Відзначимо, що ці ж речовини використовуються у виробництві пральних порошків та іншої побутової хімії. А подібних «борошняних хитрощів» ще дуже багато. Здавалося б, темний житній хліб мав би бути більш безпечним. Але ж ні. Борошно з твердих сортів пшениці обробляється так само, як і будь-яке інше. Навіть найдорожчі промислові макарони містять відбілювачі і емульгатори.
У хімічному втручанні у виробництво хліба причина повної відсутності хлібного ЗАПАХУ та СМАКУ.
Справжній хліб із якісного борошна мав би коштувати у багато разів дорожче. Але тоді купити його могли б далеко не всі бажаючі.
Отже, Україна з житниці Європи перетворилася на лабораторію, що труїть мільйони своїх же громадян.