-Антонiй. Юнiсть-
Сказати, що Антоній був гарним оповідачем, то нічого не сказати. Не важливо про що він оповідав, а як він то робив. Хай вже який я досвідчений у вивченні різних трансових технік та станів, але з таким раніше не стикався. Коли слухаєш його, відчуваєш тотальний мир та спокій. Ніби потрапляєш з нашого гамірного, хаотичного щодення в якесь позачасся. На тлі цього спокою гострішають слух, зір, тактильні відчуття. Розповідь стає навіть не тримірною. Мені важко пояснити.
Вранці наступного дня ми зустрілися в обумовлений час. Антоній був пунктуальний, як потяг в Швейцарії.
- Сьогодні я оповів вам про юність, яка тривала з 14 по 21 рік.
- Ти так точно визначаєш межі своєї юності?
- Це може звучати дивно, але це - так і є.
- І що так ото саме в чотирнадцять років скінчився твій підлітковий вік?
- Звісно не одразу на день народження, але за якихось кілька місяців від буремного підлітка нічого не залишилося.
- А що нового з'явилося?
- На загал цей період мого життя мені не подобається. Я розумію життєву логіка. Чому я ставав таким. Що мною рухало,що мене вабило. Але то була якась тотальна зрада мене справжнього. Я навіть якийсь час розумів, що занурююся в життєвий сценарій, що протирічить моїм базовим налаштуванням. Але відбувся квантовий перехід і Антоній-підліток, став Антонієм-юнаком, який генерував реаліьність, з якої треба було потім виходити з великим болем.
- Аж так? А якийсь зовнішній прояв того був? Що саме почало змінюватися?
- Перше, я став різко мужніти. Пішов у ріст. Почав активно цікавитись власною зовнішністю. Мені хотілося мати рельєфні м'язи, хоча моя м'язова конституція передбачає пластичні м'язи. За будовою тіла, я - типовий плавець, а не гімнаст, легкоатлет чи борець, якщо вдаватися до спортивної термінології.
- І що ти почав качатися, займатися бодібілдінґом?
- Ні. Аж до такого я не дійшов, але силовими вправами займався затято і до п'ятнадцяти років був таким собі підтягнутим юнакам з добре тренованим тілом. Омріяні кубики на животі правда не з'явилися, але тіло було, як струна.
- А як емоційна сфера?
Тут було все дуже і дуже зле. Оглядаючись назад, мушу визнати, що в мені все більше проявлялися демонічні риси характеру: домінування завжди і всюди, втіха від влади, марнославство. Мої таланти, які звісно нікуди не подівалися, лише посилювали пиху, відчуття власної винятковості. Я дуже швидко повтрачав колишніх друзів. Тих милих дітей. Натомість мене вабили старші. В п'ятнадцять з половиною років я мав перший сексуальний досвід з дівчиною на три роки старшою.
- Ого! Вона знала, що ти ще малий для неї?
- Ні. Я виглядав десь так на сімнадцять. Мій зріст був 180 см. І я вже почав голитися. Про свій вік я її збрехав. Ми довго не зустрічалися. Та дівчина зробила свою справу, ввела мене в світ еротоманії.
- То ти став еротоманом? Хочеш кави?
- Так, не відмовлюся.
- Зараз я зварю тобі кави по-східному.
Ми зробили перерву на каву. Покалякали про все і ні про що. Запили запашний напій арабського світу студеною українською фільтрованою водою і продовжили далі.
- То ти став юним Казановою у своїй школі?
- Ні. Що ви! Я був ще тим хамелеоном. В школі я тримався, як партизан. І хоча був привабливим для багатьох дівчаток, але вважав, що вовк не повинен полювати поблизу свого лігва.
- О! Мудро.
- Компанії, в який я крутився не мали нічого спільного з класичною музикою. Це була юна рокерська богема з вкрапленнями художників та поетів. Як клавішник, я швидко знайшов своє місце. Сигарети, косячки, винце, дівчата. Всього було вдосталь. Єдине, що мене втримувало від глибокого занурення в світ “темної матерії”, то було бажання не втрачати контроль над собою. Я добре розумів, що контролюючи себе, я можу контролювати всіх, кого хочу і можу.
- Я не помітив, що ти палиш.
- Ні. Не палю. Палив до 17 років. Помірно, але палив.
- Чому покинув?
- Дідусь помер від раку легенів. Був дуже великим курцем. Покинув курити лише за місяць до смерті.
- Багато дівчат мав?
- Не те, що багато, але регулярно. Я оминав тих, хто шукав швидкого перепиху. Мені вони були не цікавими. Подобалися дівчата з родзинкою. Мені було цікаво їх завойовувати.
- Ти легко закохувався?
- Тоді мені здавалося, що так. Але зараз я так не думаю. Звісно там була біохімія, властива юнацькому віку. Але решта почуттів, думок та дій з мого боку були далекі від романтичного ідеалу. Я прораховував стратегію завоювання нової пасії. Використовував фантазію для закохування себе в суб'єкт пристрасті. Для юнака-тинейджера то була нетипова поведінка.
- Ти читав якісь спеціальні книжки про мистецтво зваблювання?
- Пікап? Ні. Звісно я був начитаним хлопцем, але все, що робив на ниві кохання було моїм know-how.
- Дуже цікаво. Вперше зустрічаюся зі свідченнями про таку просунуту любовну поведінку в такому юному віці.
Антоній іронічно посміхнувся і продовжив.
- Якщо врахувати, що я став активно вивчати давні китайські трактати з мистецтва кохання та практику тантричного сексу, то можете уявити, що за секс-машина з мене виходила.
- Вельми цікаво. А що з музикою? Втрата сексуальної енергії не окошилася на музичних успіхах?
- Я не відчував ніякою втрати чи знесилення. Навпаки після любощів чувся дуже енергійним, так ніби мене електризувало. Тому регулярно ставав лауреатом міжнародних конкурсів. Але останній мій конкурс, що проходив у Москві, майже поставив хрест на моїй кар'єрі. Я змагався там, як віолончеліст. Це був мій перший і останній конкурс для молодих, а не юних виконавців. На кону був вагомий грошовий приз, запис диску, сольні виступи з оркестром. І я був фаворитом. Ба більше. Рухаючись до фіналу, завоював такі симпатії залу, що після моїх виступів публіка кричала браво і мало не викликала на біс.
- Чудово! І що сталося у фіналі?
- У фіналі жюрі мене розтоптало. Я став жертвою договірняка. Музичні конкурси у всьому світі, не кажучи про Москву, є дуже корумпованими. Я отримав четверте місце.
- Як ти прореагував?
- Ледь стримував лють. Після оголошення результатів, коли можна було підійти до членів жюрі, я наблизився до них і не проронив жодного слова, лише пильно подивився кожному у вічі. Вони ніяковіли і позичали очі у Сірка. Тоді я зрозумів, що більше в брудні ігри з конкурсами я не граю і відмовляюся від щурячих перегонів. Про це і сказав педагогові. Він був шокований. Намагався вмовити, переконати. Говорив про підкилимні ігри. Мені сімнадцятий минало... Я закінчував школу. Запрошень до європейських та американських університетів та консерваторій не бракувало.
Далі буде