Що ви знаєте про волю, добровільні бранці Фатаморґани?
Ви боїтесь вийти за межі крейдяних кіл, які намалювали довкруг вас
шахраї, упирі та виродки, що паразитують на ваших страхах
та псевдопатріотичних комплексах.
Навіть коли якийсь Супергерой вимете геть тут крейду,
ви і тоді тулитиметесь у своїх оборах, перестрашені на віки потомки
славних лицарів та шляхетних хліборобів і скотарів.
Що ви знаєте про свободу, волю та гідність,
парафіяни Церкви Всепоглинаючої Ілюзії?
От для чого весь цей патос, дорогий Антонію?
Для кого ці гучні струси повітря?
Ти забув, що ми не у вертепі?
Антонію, агов! Ти чуєш мене?
Дракон життя дмухнув золотим полум'ям,
а Дракон Смерті дмухнув синім.
Став Антоній, як вкопаний.
Кліпає очима на подіумі.
Всі слова забув.
Тяжко дихає...
Коли сніги зійдуть струмками і ріки вийдуть з берегів
Щось невловиме на початку засіється в серцях живих
Вже світ таким не буде, де люди - покращена модель мурах,
що розбрелися після втрати Матки по звар'ятованих світах.
Всі карґо-культи та науки, де мотлох замість істини живе,
тьмянітимуть і скоро щезнуть.
До нас прямує незбагненне.
Готуймося в серця його прийняти.
Не біймося! Ще трохи треба почекати. Прислухаймось.
Вже можна чути: хорали янгольські та шелест крил драконів.